Страхування: поняття, види і форми
Якраз повернення частини виплачених коштів носить ознаки кредитних відносин. Тому страхування можна вважати не лише фінансовою, а й певною мірою кре¬дитною категорією.
Виходячи з аналізу специфіки перерозподільчих від¬носин, що властиві страхуванню, можна дати йому таке визначення. Змістом страхування є система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками, об'єктом яких є формування ними цільового страхового фонду за рахунок грошових внесків, і відшкодування з нього можливого надзвичайного та іншого збитку застрахованих або для виплати грошових коштів громадянам у випадку втрати ними працездатності.
Важливою умовою здійснення ефективних страхових операцій є забезпечення територіальної (просторової) розкладки збитку на протязі одного господарського року, а потім і розкладки збитку в часі, тобто протягом декількох років підряд. Щоб виконати ці умови, не¬обхідна достатньо масштабна концентрація коштів у страховому фонді.
Саме концентрація коштів у страховому фонді, що витікає з раніше визначених його суттєвих ознак, є найважливішим принципом організації страхових опе¬рацій. Це, звичайно, стосується як державної системи страхування, так і кожної недержавної страхової ком¬панії, якщо вона намагається (а інше в ринкових умовах є безглуздям) до тривалої беззбиткової страхової ді¬яльності.На протязі існування колишнього СРСР в ньому панува¬ла загальнонародна (державна) власність, що не створю¬вало особливої потреби в страхуванні, обмежуючи його колгоспно-кооперативним сектором, особистою власністю громадян, їх сімейними інтересами. В умовах становлення ринкових відносин в Україні, роздержавлення власності та її приватизація відкривають широке поле для проведення страхових операцій у сфері підприємницьких структур, економічних інтересів суб'єктів господарювання.
Звернемо увагу на функції страхування — ризикову, попереджувальну, збережну й контрольну. Основну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з ос¬новним призначенням страхування — надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим суб'єктам або застрахованим громадянам. Саме в рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування в зв'язку з настанням наслідків випадкових страхових подій.
Зміст попереджувальної функції полягає у фінансу¬ванні за рахунок страхового фонду заходів по пом'як¬шенню страхового ризику. Якщо взяти страхування життя, то категорія страхування нагадує природу кредиту при нагромадженні по договорах страхування на дожиття вка¬заних в ньому страхових сум. Нагромадження коштів при застосуванні страхування на дожиття дозволяє реалізу¬вати погребу громадян в страховому захисті досягнутого рівня життя. Але це можна вважати і змістом збережної функції страхування.
Вияв контрольної функції полягає в цільовому фор¬муванні й використанні коштів із страхового фонду. Ця функція ніби продовжує раніше названі специфічні функції страхування і знаходить свій прояв одночасно з ними в конкретних страхових операціях.,
2. ВИДИ І ФОРМИ СТРАХУВАННЯ
В попередньому розділі зазначалося, що страхування проводиться спеціалізованими страховими організація¬ми, які можуть бути державними й недержавними. Пос¬луги, що надаються ними, охоплюють різноманітні, як правило, неспівставні види страхового захисту. Разом з тим, все їх розмаїття можна розмежовувати при допомозі класифікації по об'єктах страхування та видах небезпек.
В основу такої класифікації доцільно покласти ви¬ділення взаємопов'язаних елементів сукупності стра¬хових відносин, що знаходяться між собою в певній підпорядкованості. Для такого розмежування слід засто¬сувати два критерії: відмінності в об'єктах страхування і в обсязі страхової відповідальності. Застосування цих критеріїв дозволяє здійснити дві класифікації — по об'єктах страхування і по видах небезпек. Перша кла¬сифікація є загальною, а друга стосується лише майно¬вого страхування.
Підсумовуючи сказане, можна дати слідуюче визна¬чення загальної класифікації страхування. Вона виражає сукупність елементів страхування по галузях, підгалузях і видах об'єктів. Названі елементи розташовуються та¬ким чином, що кожний наступний є частиною попе¬реднього, причому в підпорядкованості від вищого — галузі,— до підгалузі й виду. Такий метод класифікації застосовується як до обов'язкового, так і до добро¬вільного страхування.