Напрямки реформування обов’язкового медичного страхування в Україні”

Минулого року спільною робочою групою у складі співробітників СК "ІнтерТрансПоліс" та провідних спеціалістів медичних закладів Укрзалізниці були розроблені на базі "Тимчасових галузевих медичних стандартів стаціонарної допомоги дорослому та дитячому населенню в лікувально-профілактичних закладах України" МЕС лікування. Сформована база даних налічує 990 МЕСів за наступними профілями: психоневрологія, кардіологія, ревматологія, гастроентерологія, нефрологія, пульмонологія, ендокринологія, хірургія, проктологія, судинна хірургія, оториноларингологія, офтальмологія, урологія, ортопедія, акушерство, гінекологія, гематологія.

Свого часу фахівці СК "ІнтерТрансПоліс" спеціально для розрахунку вартості медичної допомоги, яка надається в державних та комунальних медичних закладах, створили програмно-технічний комплекс "Інтермед 2000". Він дозволяє швидко розраховувати вартість медичної допомоги відповідно до рівня цін на медикаменти, заробітної плати, накладних витрат тощо. ПТК "Інтермед 2000" показав свою зручність та ефективність під час створення бази МЕСів.На нашу думку, спільний досвід, що був накопичений під час роботи над МЕСами, може бути використаний при запровадженні загальнообов'язкового медичного соціального страхування в Україні.

3. Удосконалення системи медичного страхування в Україні на основі використання зарубіжного досвіду

Європейський вибір України зумовлює необхідність ретельного дослідження розвитку систем обов'язкового медичного страхування в країнах Європейського союзу. На сьогодні з повною очевидністю постала необхідність реформування системі охорони здоров’я України. Існуюча система викликає справедливі нарікання як з боку медичного персоналу, так і з боку населення, що обслуговується в державних лікувально-профілактичних закладах. Адже якість медичних послуг залишається низькою, в державних закладах відсутні можливості вільного вибору лікаря, витрати на медичне обслуговування неконтрольовано зростають, при чому незабезпечені верстви населення фактично позбавлені права на якісну медичну допомогу. Нагромаджений багаторічний світовий досвід у цій галузі свідчить про високу ефективність різних моделей і систем медичного страхування. Загострюються протиріччя між обсягами державних гарантій щодо охорони здоров’я населення та можливостями їх бюджетного фінансування.

За домінуючим джерелом фінансування в країнах Європи можна виділити три моделі національних систем охорони здоров'я:

—бісмарківська модель (О. Бісмарк) — соціальне страхування;

—бевериджська модель (У. Беверидж) — податки;

—модель Семашка (Н. Семашко) — державний бюджет.

Тому співвідношення грошових потоків, що рухаються по цих чотирьох каналах, істотно розрізняється у різних країнах. Наприклад у Німеччині, охорона здоров'я населення якої ґрунтується на обов'язковому страхуванні, це співвідношення складається у такий спосіб: через ціни медицина одержує близько 5 %, премії по добровільному страхуванню - 10 %, страхові внески по обов'язковому страхуванню - 75 %, податки - 10 % усіх фінансових ресурсів. В обов'язковому медичному страхуванні використовуються два методи. У Німеччині і Нідерландах діє принцип надання: послуг. Це означає, що пацієнт обслуговується безкоштовно, як в країнах із державною системою охорони здоров'я. У Бельгії, Франції і Люксембурзі практикується інший принцип - відшкодування витрат. Там застрахований пацієнт повинен спочатку сам оплатити медичні послуги. А потім вони будуть компенсовані цілком або частково згідно з тарифами, установленими лікарняними касами з урахуванням визначеної власної участі.

Згідно з даними Світової організації охорони здоров’я в середньому країни світу витрачають 8% свого ВВП на медичні заходи, у тому числі 4,8% – за рахунок державних коштів. У країнах з високим рівнем доходів (більше 9361 дол. США на рік) державні видатки на охорону здоров’я в середньому складають 6% до ВВП. У країнах Західної Європи ці значення коливаються від 5,1% ВВП у Данії до 8,1% - у Німеччині. На 2004 рік, видатки Зведеного бюджету України на охорону здоров’я в реальному вираженні склали 31% від рівня 1992 р. Частка вказаних видатків у ВВП склала 2,8%. І це як ми бачимо, у порівнянні з відповідними міжнародними даними – це доволі низький показник. У розрахунку на душу населення бюджетні видатки на охорону здоров’я в Україні у 2004 році складали 154 грн., або 30 дол. США. При цьому, як свідчить статистична інформація, в середньому в країнах з перехідною економікою держава виділяла 120-125 дол. США на охорону здоров’я, а в країнах з розвинутою ринковою економікою – 2700 дол. США. В Україні, крім бюджету, частина видатків держави на охорону здоров’я фінансується з фонду державного страхування. Щорічно на оплату санаторно-курортного лікування спрямовується близько 30% загальних видатків Фонду.