Особливості страхування сільськогосподарських підприємств
Підсумовуючи врожайність за останні п'ять років, можна розрахувати середню врожайність, а потім грошо¬ву оцінку виходу продукції з 1 га. Останнє в умовах сучасної інфляції зробити дуже важко. За базу такої оцінки можуть братись або державні закупівельні ціни, або ринкові ціни. Обґрунтований розрахунок раніше приведених показників має виключне значення для вста¬новлення раціональних відносин між сільськогоспо¬дарськими підприємствами всіх форм власності й органами державного страхування, тому що оцінка се¬реднього 5-річного врожаю впливає на визначення обся¬гу страхового відшкодування, а значить, і на величину платежів страхувальників. Вони обчислюються, виходячи з вартості врожаю на всю площу посіву (посадки) і ставок страхових платежів. Застосовується диференціація та¬рифів по видах (групах) культур, по регіональній ознаці (областях, республіці Крим), а нерідко й по окремих районах.
Для розрахунку платежів заводиться спеціальна карт¬ка, яку підписує керівник (його заступник) органу дер¬жавного страхування, керівник і головний бухгалтер підприємства-страхувальника. По одному екземпляру картки, в якій зазначається загальна сума платежів і строки їх виплати, зберігається обома страховими партнерами. У випадку обов'язкового страхування, як пра¬вило, мають місце декілька платежів здебільшого в дру¬гому півріччі, коли сільськогосподарські підприємства одержують переважну частину річних доходів. Частіше платежі виплачуються по добровільному страхуванню.
Для обґрунтованого вирішення питання про ве¬личину страхового відшкодування першочергове значен¬ня має встановлення факту настання страхової події і ступеня пошкодження або повної загибелі посівів чи посадок. Ця робота страхових фахівців починається після одержання страховиком письмового повідомлення про пошкодження чи загибель врожаю, яке повинно бути відправлене не пізніше трьох діб з дати встановлення факту страхової події.
Дане повідомлення експертами перевіряється, після чого складається страховий акт. В ньому фіксуються необхідні для встановлення збитку відомості про госпо¬дарське призначення, фактичну площу посіву (посадки) культури, що пошкоджена або загинула, розмір фак¬тичного врожаю.
При встановленні страхового відшкодування важли¬во знати й правильно використовувати норму зносу кон¬кретних видів пошкоджених багаторічних насаджень. Амортизація по них нараховується, спираючись на строк їх використання та річну норму амортизації, починаючі з першого місяця, що слідує за місяцем початку їх експлуатації. При списанні насаджень нарахування амортизації припиняється з найближчого місяця після їх вибуття.
Норми амортизації диференційовані по видах на--саджень в залежності від середнього строку їх експлу¬атації. Так, величина амортизації по насіннєвих і кісточкових садах встановлена від 4% до 8%, а по виног¬радниках — в межах 3% їх балансової вартості.
У випадку повної втрати врожаю багаторічних насад¬жень до збирання врожаю в даному році збиток розра¬ховується конкретно по насадженнях і по врожаю.
В разі загибелі тварин, що належать сільськогоспо¬дарським підприємствам, кооперативам та населенню визначення збитку й страхового відшкодування витікає як із загальних принципів, так і з деяких особливостей, передбачених умовами цього страхування. Головна спе¬цифіка полягає в тому, що в державних та недержавних підприємствах тварини страхуються по їх балансовій (інвентарній) вартості, а в особистій власності грома¬дян — виходячи з встановлених страхових сум.
Визначенню страхового відшкодування передує об¬числення збитку.У державних та недержавних господарствах збиток визначається на основі балансової (інвентарної) вар¬тості тварин, які загинули. Однак у випадку, коли інди¬відуальний балансовий облік тварин не фіксується, за розмір збитку приймається середня величина по всіх тваринах даного виду. Збиток при загибелі робочих тварин (включаючи спортивних коней) розраховується за виключенням амортизації, яка на інших тварин не нараховується.
Якщо має місце вимушений забій домашніх тварин чи птахів, то збиток оцінюється в розмірі різниці між їх балансовою вартістю та сумою, одержаною від продажу доброякісного м'яса й шкіри. У випадку, коли м'ясо не можна вживати в їжу, а шкіра некондиційна, збиток повністю обчислюється як при загибелі тварини.
Відшкодування при страхуванні сільськогосподар¬ських тварин визначається на основі пропорційної відповідальності. Наприклад, якщо страхове забезпечен¬ня складає 75% балансової вартості тварин, то страхове відшкодування буде становити такий же відсоток суми збитку.