Особливості страхування сільськогосподарських підприємств

Страховий збиток при страхуванні сільськогосподарських тварин визначається:

- при їх загибелі - за балансовою (інвентарною, вказаною при договорі страхування) вартістю (робочої худоби - з урахуванням амортизації) на день загибелі;

- у разі вимушеного забою - із суми збитку вираховується вартість м'яса, придатного для використання, вартість шкурки, відходів, що використовуються.

За цим видом страхування відшкодовується тільки прямий збиток - загибель (падіж, вимушений забій) тварини. Виробипродукції, що с непрямим збитком, при страхуванню не відшкодовуються.

Страхування в тваринництві полягає, з одного боку, у створенні матеріальних умов для відшкодування збитків власників тварин від їх загибелі чи вимушеного забою, а з іншого — у зменшенні (компенсації) втрат тваринницької продукції віл стихійних лих, пожеж та інших несприятливих полій. Зазначимо, що в страхову відповідальність збитки від загибелі чи пошкодження

тварин включаються, на відміну від інших основних та оборотних фондів, не лише ті, що заподіяні стихійними лихами. Такі ж збитки обумовлюються й різними хворобами, що також можуть визначатись як страхові випадки. .Разом з тим чимало захворювань тварин викликаються порушенням умов їх годівлі, утримання, відтворення. Тому для спеціалістів страхової організації важливо вміти розрізняти об'єктивні причини від суб'єктивних, що привели до збитків у тваринництві. Страхування сільськогосподарських тварин повинно стимулювати їх власників дотримуватись усіх ветеринарно-зоотехнічних правил, обмежити втрати від їх порушення.

У страхуванні тварин є принципова відмінність, що відрізняє його від інших видів майнового страхування, де найбільш розповсюдженою є компенсація втрат, зумовлених частковим пошкодженням основних або оборотних фондів. Відшкодування збитків у тваринництві пов'язане лише з падежем або загибеллю об'єктів страхування, якими виступає поголів'я кожного виду сільськогосподарських тварин. Важливою особливістю їх страхування є обґрунтоване обмеження обсягу страхової відповідальності, тому що він встановлюється не в повній оцінці об'єкта. Певна її частина залишається на відповідальності страхувальника, що повинно стимулювати його зацікавленість в збереженні поголів'я тварин.

На основі різниці у величині страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин поділяють на три групи:

продуктивна худоба;

молодняк;

племінні й високоцінні тварини.

Для останньої групи застосовують більш високий обсяг страхової відповідальності, включаючи падіж тварин від інфекційних та загальних захворювань, загибель під час експлуатації, внаслідок стихійного лиха та пожеж. Для об'єктів з інших груп властиве страхування по обмежених страхових випадках.Загибеллю тварин за умовами страхування вважається не лише їх падіж, але й вимушений забій або знищення В зв'язку з настанням подій, від яких здійснюється страхування. Якщо ж вони мали місце, то відшкодування виплачується на основі офіційного заключення ветеринарних спеціалістів в межах здійснення лікувально-санітарних заходів по боротьбі з епізоотією.

У рослинництві розмір страхових платежів сільсько¬господарських підприємств встановлюється, спираючись на середній застрахований врожай кожної культури, цін на неї, площі посіву (посадки) та тарифів.

По кожному колгоспу й радгоспу місцеві органи Державного страхування ведуть "Журнал обліку врожай¬ності сільськогосподарських культур", в якому щорічно зазначається врожайність основної продукції всіх куль¬тур. Якщо культури дозволяють одержувати декілька видів основної продукції, наприклад, технічні, олійні, багаторічні та однорічні трави, тощо, врожайність бе¬реться окремо по кожному виду. По деяких культурах (баштанні, виноградники, ягідники, сади) враховується загальна врожайність. Дані про її абсолютний вираз вписуються в журнал з річного бухгалтерського звіту сільськогосподарського підприємства всіх форм влас¬ності.