Порівняльна характеристика форм організації страхового фонду суспільства

Закони України «Про природно-заповідний фонд України» (ст. 50), «Про пестициди і агрохіміку» (ст. 9), «Про відходи» (ст. 14 і ст. 38), «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (ст. 15 і ст.І7) лише фрагментарно регулюють механізм проведення екологічного страхування.

Варто зазначити, що прийнятий 4 жовтня 2001р. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» не відносить екологічне страхування до обов'язкової форми страхування. Зазвичай, згідно з ст. 6 Закону цей вид страхування може проводитися у добровільній формі. Стаття 7 згаданого Закону дозволяє віднести до обов'язкового екологічного страхування такі види:

♦ страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України) (п. 12, ст. 7);

♦ страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, в тому числі пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру (п. 14, ст. 7);

♦ страхування цивільної відповідальності інвестора, в т.ч. за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою (п. 15, ст. 7);

♦ страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу (п. 18, ст. 7);

♦ страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів (п.20,ст. 7).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпе¬ки» обов'язкове екологічне страхування відповідальності власників джерел підвищеної екологічної небезпеки є обов'язковою умовою одер¬жання дозволу на експлуатацію об'єктів підвищеної небезпеки.

Обов'язковому страхуванню підлягають також підприємства й організації, діяльність яких пов'язана з аварійним забрудненням нав¬колишнього природного середовища.

3. Поняття особистого страхування та його класифікація

В основі особистого страхування, як і при страхуванні майна, також лежить замкнутий перерозподіл страхових платежів через спеціалізований страховий фонд між учасниками особистого страхування. Разом з тим очевидні й розбіжності між ними, тому що об'єктами страхових відносин по особистому страхуванню є працездатність, здоров'я, життя людей, тобто воно пов'язане з специфічною стороною виробництва — відтворенням робочої сили. Але цей найважливіший чинник виробництва неможливо безпосередньо виразити у ціновому виразі, що і визначає особливості особистого страхування.На відміну від страхування майна, особисте страхування не забезпечує відшкодування матеріального збитку, а дозволяє одержати грошову допомогу застрахованим громадянам чи їх сім'ям. Така допомога надається у випадку смерті застрахованого члена сім'ї чи втратою ним здоров'я або працездатності. Специфічною формою особистого страхування є страхування на дожиття, змістом якого є нагромадження визначеної суми до кінця дії договору страхування. Таке страхування сприяє зміцненню матеріального добробуту населення, дає можливість створити грошові джерела для додаткового страхового захисту вже досягнутого рівня життя.

Враховуючи специфічність об'єктів особистого страхування, по-іншому слід оцінювати гаку характерну ознаку страхування, як надзвичайність виникнення певних подій. Звичайно, не можна передбачити настання таких подій, як нещасний випадок, смерть, втрату працездатності. Але факт дожиття застрахованого до певної дати в залежності від його віку, стану здоров'я, способу життя, тощо можна прогнозувати з певною мірою страхового ризику.

Необхідність особистого страхування зумовлена ризиковим характером процесу відтворення робочої сили в умовах все більшої насиченості виробництва складними техніко-технологічними системами, погіршення навколишнього середовища. Все актуальнішою в розвинутих країнах, та й в Україні, стає проблема матеріального забезпечення людей похилого віку, питома вага яких в загальній чисельності населення неухильно підвищується.