Порівняльна характеристика форм організації страхового фонду суспільства

Підприємець може додатково застрахувати себе на суму юридич¬них витрат на ведення процесу чи обумовити в страховому договорі відшкодування морального збитку, нанесеного третім особам.

Страхові компанії, які займаються страхуванням відповідальності за якість продукції (робіт, послуг) повинні мати високопрофесійні кадри із страхування й управління якістю, що дозволить гарантувати ви¬сокий рівень обслуговування та ефективність роботи.

Страхування відповідальності роботодавця. Підприємець може не відшкодовувати можливий збиток, нанесений життю чи здоров'ю працівникам підприємства у робочий час. Страхова компанія за певну плату може зробити необхідні виплати працівникам, які отримали травми чи загинули внаслідок пожежі, аварії, від теплових ударів, отруєнь, електричного струму, опіків та ін. Страховик може взяти на себе в середньому від 0,11% до 3,8% цієї суми. Такий діапазон пояснюється тим, що страхові компанії значно зменшують чи збіль-шують тарифну ставку залежно від ризику окремо взятої професії. Так, в одній і тій самій страховій компанії страховий поліс відповідальності роботодавця на випадок нанесення фізичної шкоди пожежнику коштує 2,55%, а бібліотекарю - 0,3%.незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним пер¬соналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов'язки не¬обхідно довіряти майнові цінності. Зазначене страхування дає змогу:

♦ уникати зайвої турботи про матеріальні цінності, що полягає у виникненні особливих вказівок та інструкцій;

♦ запобігати прямим збиткам і втратам;

♦ уникати в кожному випадку потреби отримувати докази цілості матеріальних цінностей.

Страховик відшкодовує страхувальникові майнові збитки, котрі йому завдані його довіреними особами шляхом чи в результаті вчинення ними недозволених дій. Отже, це страхування є специфічним видом страхування відповідальності службових осіб. Зміст страхування в цьому разі полягає у страхуванні «кредиту довіри». Проте матеріальною субстанцією цього кредиту є вартість матеріальних цінностей, які неначе надаються в розпорядження у кредит третім особам.

Екологічне страхування - це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв - джерел підвищеної небезпеки для довкілля за заподіяну шкоду, яка може бути завдана громадянам та юридичним особам внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.

Об'єктом екологічного страхування є екологічні інтереси, котрі потребують страхового захисту. Під екологічними інтересами ро¬зуміють природні і соціальне обумовлені потреби населення в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.Сучасний стан розвитку людської цивілізації та її взаємодія із навколишнім природним середовищем характеризується досягненням критичного рівня, який тягне за собою необоротні зміни. В той же час кризовий стан економіки країни не дозволяє ні державі, ні окремим природокористувачам виділяти в повному обся¬зі кошти, необхідні для здійснення заходів щодо зниження техно¬генно-екологічного впливу на екосистеми.

Запровадження в Україні основних принципів екологічного страхування вимагає прийняття відповідної законодавчої бази, що дасть змогу на державному рівні вирішувати досить-таки складні і серйозні завдання, пов'язані з відповідальністю за забруднення навколишнього природного середовища.

На сьогодні існує низка законодавчих актів, які регулюють окре¬мі питання, що стосуються екологічного страхування (страхування екологічного ризику, відповідальності за шкоду, заподіяну забруднен¬ням навколишнього природного середовища, від ризику радіаційно¬го впливу).

Право на здійснення обов'язкового екологічного страхування надається національним страховикам, які отримали ліцензію на цей вид страхування, або страховій компанії за участю держави (це може бути спеціалізована державна страхова компанія або компанія зі змішаним капіталом).

Статтею 49 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено проведення добровільного й обов'язкового державного та інших видів страхування громадян, їх майна, майна і доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення довкілля і погіршення якості природних ресурсів. Таке формулювання є досить загальним, а тому вимагає подальшої конкретизації і вироблення правового механізму його реалізації. Крім того, цим законом не дається визначення екологічного страхування.