Довгострокове накопичувальне страхування і його роль у житті цивілізованої людини

o терміни дії - більше 120 місяців (це 10-15-20-25 років).

Основний ризик, що покривається в програмах - це життя людини. Стан здоров'я в результаті хвороби чи нещасного випадку є додатковими ризиками. У світовій практиці такі програми служать однією зі складових пенсійного плану людини та мають податкові пільги, як для підприємства, так і для самої людини. Уведено це в практику й в Україні.

З огляду на зобов'язання по поверненню вкладених коштів, їхнє соціальне призначення - матеріальний захист похилого віку, до компаній та їхньої діяльності законодавчо пред'являються жорсткі вимоги:

o Статутний фонд - півтора мільйона євро (близько 10 мільйонів гривень повинен бути сформований до листопада 2004 року);

o вид діяльності - тільки добровільне страхування життя;

o робота з перестрахувальниками найвищих фінансових рейтингів, не нижче "А";

o повне правове поле України.В усіх програмах захищений ризик смерті. На виплату і розмір страхової суми впливає причина смерті, момент її настання. Є в пропозиціях компаній компаній і відмінності по основних параметрах:

o розмір річного внеску - від 120 гривень до

5 000 доларів, більш високі річні внески вимагають пред'явлення декларації про доходи;

o вид валюти, у якій виконана програма - гривня, євро, долар;

o характеристики викупної суми - з якого року дії програми й у якому розмірі існує;

o наявність тимчасової франшизи;

o розмір очікуваних бонусів;

o правила внесення змін у програму та інші характеристики.

Додаткове страхування на випадок інвалідності в результаті нещасного випадку теж має відмінність по тарифах і розмірах покриття, по ступеню і характеру каліцтва, достатніх для отримання виплат. У деяких програмах можна додатково взяти страховку на випадок критичного захворювання, до якого відносяться інфаркт, інсульт, онкологічні захворювання і деякі інші.

Розрізняються і вимоги компаній до стану здоров'я застрахованої особи, необхідності проходження нею медичного огляду і впливу характеру професійної діяльності на застрахованого.

В одній програмі зібрати всі аспекти ризиків, пов'язаних з життям людини важко, саме тому компаніям на ринку не тісно. У світовій практиці на страхування життя люди витрачають значні суми своїх доходів, наприклад, у Швейцарії - більше 3000 доларів, у США - на рівні 1300. Це дані в середньому - на одного громадянина країни. Природно, що такі суми розподілені в різних програмах декількох компаній, щоб охопити максимальний спектр послуг та уникнути ризику вкладень в одне місце.

В Україні ж на страхування життя однієї людини витрачається ледве більше десяти центів і програма часто обирається далеко не оптимальна для цієї людини. Досвід минулого і невір'я у майбутнє заважають нашим людям вчитися аналізувати пропозиції страхових компаній, правильно визначати матеріальні вигоди від володіння і розпорядження такими програмами. Заважає цьому і спосіб доведення таких програм до споживача - мережевий маркетинг. На наш погляд основним недоліком його є гонитва за клієнтом, якого хочуть перетворити в продавця. Але ж програми накопичувального страхування життя - це особистий фінансовий марафон від 10 до 25 років, і в клієнта повинно вистачити сил витримати його і прийти до фінішу не знесиленим, а спокійним і упевненим в позитивних аспектах результату. У таких програмах не перескочити з однієї компанії в іншу. Це машину можна застрахувати через рік в іншій компанії, а поміняти програму накопичувального страхування життя можна тільки з фінансовими втратами.