Особливості проведення санації страхових компаній

Не врегульовано й питання добровільного відходу компанії з ринку. Наприклад, коли засновники СК не в змозі нарощувати капіталізацію компанії до необхідного рівня й готові вийти зі страхового бізнесу. Держфінпослуг визанчила, якщо компанію виключили з реєстру, вона фактично вже не є фінансовою установою й не контролюється комісією та іншими органами, тобто колишня страхова компанія опиняється поза правовим полем. Відповідно розраховувати на повернення своїх коштів у цьому разі вже не доводиться.

Усі ці проблеми набувають особливої актуальності через те, що найближчим часом процеси реорганізації страхових компаній відбуватимуться дедалі частіше. Нинішнього року посилення контролю Держфінпослуг може спричинити відхід з ринку багатьох компаній. Тому страховики говорять про необхідність створення фонду гарантування вкладів страхувальників за аналогією з банківською системою. Така система гарантій особливо потрібна компаніям, що займаються страхуванням життя і, отже, оперують коштами населення. Оперативне здійснення страхових виплат, безсумнівно, сприяло б підвищенню довіри до страхових компаній з боку населення.

Наприклад, у США фонд гарантування забезпечує виплати власникам страхових полісів у розмірах набагато більших, ніж аналогічний фонд, що виплачує кошти вкладникам банківських установ. Якщо в разі банкрутства банку максимальна сума повернення за депозитами в США становить $100 тис., то за банкрутства страховика — $250 тис.

Висновки

Отже, можна зробити наступні висновки:Страхова діяльність, як і банківська, будується на довірі страхувальників, заснована на їхніх грошах (сума притягнутих коштів у страхових організаціях, як правило, у багато разів перевищує величину власних ресурсів). Порушення проти страховика справи про банкрутство приводить до втрати довіри, різкому скороченню надходжень коштів по раніше укладених договорах страхування. Розраховувати на фінансову допомогу з боку засновників не доводиться, тому що, якби в них була така можливість, вони б зробили це раніше, не доводячи справу до судового розгляду. Крім того, заходу щодо відновлення платоспроможності вже проводилися самою страховою організацією, але не дали бажаного результату. Очікувати, що через деякий час аналогічні багато в чому дії в ході процедур фінансового оздоровлення й зовнішнього керування дадуть інший результат не доводиться. Тому рішення перших зборів кредиторів може бути одне: про звернення до арбітражного суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва.

Згідно до закону України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом» ст. 45., визначені такі особливості банкрутства страховиків:

1. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником провадження у справі про банкрутство визнається державний орган у справах нагляду за страховою дiяльнiстю.

2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це державним органом.

3. Продаж майна страховика-боржника як цiлiсного майнового комплексу здiйснюється в процедурi санацiї за правилами, встановленими статтею 19 цього Закону.

Список використаної літератури

1.Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління / За ред. О.В. Мозенкова.- Х.: ВД ”ІНЖЕК”, 2003.-272 с.

2.Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 312 с.

3.Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. – К:КНЕУ, 2000. – 412 с.

4.Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К:КНЕУ, 2003. – 554 с.

5.Тітов М.І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти. – Харків: Консум, 1997. – 192 с.