Оцінка ринку страхування життя в Україні і визначення перспектив його розвитку

Наступним суттєвим моментом запропонованої концепції оподаткування є запровадження податкових пільг, відповідно до світових стандартів, для “довгострокових договорів страхування життя”.

Подібна концепція уже має місце в чинному законодавстві, проте вона стосується лише етапу формування страхових резервів і є логічно незавершеною.

Базою для пільгового оподаткування є “довгостроковий договір страхування життя” який є одночасно інструментом соціальної політики, оскільки передбачає страховий захист на випадок смерті, хвороби або нещасного випадку, що стався із застрахованою особою (стаття 1.37 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”). Термін дії договору – понад 10 років відповідає існуючій класифікації договорів страхування і є середнім для Європи. В більшості країн цей термін коливається від 7 до 10 років, в Німеччині та Нідерландах – перевищує 10 років.

Стаття 5 пункт 5.6.2. Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає частину страхових внесків за довгостроковими договорами страхування життя, які сплачуються за рахунок підприємств платником податку на користь найманих працівників віднести до складу валових витрат суму фактично сплачених страхових платежів, що не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, отриманої таким працівником від роботодавця протягом кварталу, але не більше, ніж 6 000 гривень у розрахунку на одного застрахованого працівника протягом року.

Запропонована межа є персоніфікованою і залежать від доходу конкретного працівника. Межа в розмірі 15% є найбільш притаманною для європейського законодавства і з одного боку дозволяє протягом 10-20 років сформувати мінімальний (базовий) страховий захист для працівника, з іншого боку не дозволяє використовувати зазначену пільгу для зловживань.

Щодо оподаткування страхових організацій за операціями по страхуванню життя (стаття 7 пункт 7.2.2. Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”) передбачає, що доходи страховиків-резидентів отримані по договорах довгострокового страхування життя оподатковуються за ставкою 0 відсотків у разі дотримання вимог до таких договорів, встановлених пунктом 1.37 Закону, доходи за іншими договорами – оподатковувати за ставкою 3 %.

Доходи страховиків-резидентів отримані від розміщення страхових резервів та управління ними не є доходами страховика і частина таких доходів, яка, відповідно до Закону України “Про страхування” в обов’язковому порядку відраховується до математичних резервів. Таким чином, підпункт 7.2.3 статті 7 Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, передбачає оподатковувати лише прибуток страховика, тобто частину доходу яка залишиться у страховика після здійснення відрахувань до математичних резервів, тобто інвестиційний дохід, одержаний страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, оподатковується у страховика в частині, яка належить страховику.З метою уникнення зловживань та використання пільгового режиму оподаткування договорів страхування життя для мінімізації оподаткування, стаття 7 пункт 7.2.4. Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає у разі порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя, встановлених пунктом 1.37 Закону, в тому числі його дострокового розірвання, доходи, одержані страховиком за таким договором оподатковувати за ставкою 6 відсотків у податковому періоді, якому відбувся факт такого порушення, з нарахуванням пені на суму доходу, розрахованої з початку податкового періоду, наступного за податковим періодом, на який припадає отримання таких доходів страховиком.

У разі, якщо платник податку, який сплачував страхові внески на користь найманих працівників, збільшив валові витрати у порядку, передбаченому підпунктом 5.6.2 Закону, достроково розриває договір довгострокового страхування життя до закінчення граничного строку або порушує інші вимоги, встановлені підпунктом 1.37 Закону, то такий платник податку зобов'язаний включити до валового доходу суму страхових платежів за таким договором збільшену на суму пені, нараховану на суму страхових внесків, яка розраховується з початку податкового періоду, в якому такий платник податку уперше збільшив валові витрати. При цьому викупна сума, яка повертається платнику податку страховиком, не включається до складу валових доходів такого платника податку.

Штрафні санкції за заниження об’єкту оподаткування у цих випадках, як до страховика так і до платника податку не застосовуються.

На початку січня 2003 року Президент підписав Закон «Про оподаткування прибутку підприємств», прийняття якого так довго очікували страховики життя. По їхніх оцінках, система оподатковування платежів по страхуванню життя, введене цим законом, дозволить збільшити збір премій по даному виду мінімум у п'ять-шість разів, до 70–100 млн грн.