Україна в період Другої світової війни (1939-1945)
дієздатності армії було зроблено військово-стратегічними помилками Сталіна, репресіями по відношенню командирського складу. Під його впливом в основу оборони були поставлені цілі не допустити вторгнення ворога на нашу територію.Коли стало відомо, що напад фашистської Німеччини на СРСР неминучій, ввечері 21 червня в прикордонні округи була направлена директива з підписом народного комісара оборони С.К. Тимошенка і начальника Генштабу Червоної Армії Г.К. Жукова. В ній повідомлялось, що «з 22 по 23 червня 1941 року
можливий раптовий напад німців…», і пропонувалось вийти на вогневі позиції, всі частини привести в стан бойової готовності. Ця директива не встигла дійти до багатьох частин та з’єднань або дійшла, коли війна вже почалась.
В неділю, 22 червня 1941 року, о 4 годині ранку фашистські війська завдали артилерійський удар по прикордонним районам СРСР та вторглись до його меж. Тисячі тонн смертоносної ваги впали на аеродроми, залізничні шляхи, військово-морські бази, лінії зв’язку, сховища військового спорядження, на сплячі радянські міста. Гітлерівці повели наступ на трьох стратегічних напрямках – Ленінградському, Московському та Київському. Тут фашистське командування зосередило найбільшу кількість сил, у тому числі основні танкові з’єднання.
Раптовість нападу дозволила гітлерівській армії отримати значну перевагу. Початок війни був катастрофічним. Багато прикордонних застав і з’єднань, які прийняли на себе силу першого удару, загинули. Червона армія, командний склад якої став жертвою сталінських репресій ще в передвоєнні роки, швидко відступала. Велика кількість вояків потрапило в полон. Через шість днів після початку війни пав Мінськ. Після нападу гітлерівської Німеччини на СРСР Англія офіційно заявила, що буде співпрацювати з Радянським Союзом, а на початку грудня 1941 року, після бомбардування Японією американської бази Перл-Харбор на Гаваях, на боці СРСР у війну вступила США. Таким чином Й. Сталін «потрапив» в антигітлерівську коаліцію.
Не дивлячись на важкі умови військових дій, захисники Вітчизни з перших днів війни проявили мужність й героїзм. Відступ радянських військ супроводжувався жорстокими боями. Яскравим прикладом героїзму – оборона Брестської фортеці.
Що стосується України, то вона займала особливе місце у загарбницьких планах фашистів. Згідно з планом «Ост» Німеччина мала намір депортувати з України десятки мільйонів людей, переселивши сюди колоністів-німців. Частину її земель передбачалося передати сателітам гітлерівської Німеччини. Для досягнення поставленої мети на київському напрямку була розгорнута група армії «Південь» (командуючий – генерал-фельдмаршал Рундштедт). Її задачею було знищення радянських військ на Правобережній Україні, вихід до Дніпра і розвиток наступу на схід.
Перші місяці війни були найбільш важкими і трагічними для радянських військ. Німецькі війська і їхні союзники швидко просувалися всередину України.
25 червня був узятий Луцьк, 27-го - Дубно, 28-го - Рівне, 30-го червня - Львів і Тернопіль. До середини липня німці контролювали всю Галичину, Західну Волинь, Буковину і Бессарабію. Вирішальної для подальшого ходу воєнних дій була битва під Уманню (10- 12 серпня 1941), під час якої були розбиті частини Червоної Армії, що утримують підступи до Центральної і Східної України. Радянські війська не могли стримати натиск ворога. Німецькі війська легко проривали радянську оборону і брали в оточення частини Червоної Армії. У середині вересня 1941р. супротивник взяв в оточення київське угруповання радянських військ
Південно-Західного фронту, загальною чисельністю 650 тис. чоловік. Після 72 днів оборони частини Червоної Армії залишили столицю України. 300-тисячне
угруповання румунських військ з 5 серпня 1941 р. повели наступ на південний схід, метою якого було взяття Одеси. 15 вересня 1941 в. супротивник розпочав генеральний наступ й оточив місто. Цілий місяць радянські війська відбивали люті атаки ворога. 16 жовтня була проведена операція по евакуації Одеського укріп-району. Героїчна оборона міста закінчилася. В Одесу вступив ворог.Наприкінці вересня 1941 р. різко погіршилося положення частин Південного фронту, що діяли в південних областях України. Фашисти, захопивши Каховський плацдарм, вийшли на Чонгарський перешийок. Частини Приморської армії – 90 тис. бійців і командирів зайняли позицію в Криму. Але удержати півострів під своїм контролем їм не удалося. 29 жовтня супротивник прорвав фронт, і Приморська армія була змушена відступити до Севастополя, а 51-я армія на Керченський півострів. 16 листопада під тиском супротивника війська
51-й армії змушені були залишити Крим і евакуюватися на Таманський півострів. 22 серпня 1942 р. Червона Армія залишила м. Свердловськ Луганської області. До кінця 1941 р. була окупована майже вся Україна. Тринадцять місяців замість планованих декількох тижнів утратив вермахт при захопленні України. Величезними були людські та матеріальні втрати.