Україна в період Другої світової війни (1939-1945)

Україна в період Другої світової війни (1939-1945)

ВСТУП

Наприкінці 1930-х років у Європі розжарювалася міжнародна ситуація. Дві тоталітарних держави – Німеччина й СРСР готувалися до територіальних захоплень. Їхні інтереси зіштовхнулися в Іспанії, де все-таки гору взяв профашистський уряд генерала Франко, що підтримував нацистський уряд Німеччини. Потім, була захоплена Австрія під приводом з’єднання німецьких земель. Пізніше, в 1938 році шляхом військового тиску була захоплена частина Чехословаччини (так звана Судетська область), а небагато пізніше окупована й сама Чехословаччина.

Однак цього Німеччини виявилася мало й нацистська верхівка, на чолі з Адольфом Гітлером, почала готуватися до війни в Європі. Агресивні плани Гітлера вимагали забезпечення позиції нейтралітету з боку СРСР. Радянський уряд який прагнув запобігти створення антирадянської коаліції в Європі, наприкінці 1938 р. узяв курс на зближення з фашистською Німеччиною.

З призначенням на посаду наркома іноземних справ у СРСР В. Молотова радянсько-німецькі переговори придбали офіційний характер, хоча і продовжували проводитися в обстановці таємності. А в серпні 1939 р. в Москву прилетів представник Гітлера - Рибентроп. Через нього Гітлер запропонував Сталіну розділити між собою Польщу, а також Естонію, Литву й Латвію, на що Сталін відразу погодився. Для широкої громадськості Рибентроп приїхав для того, щоб провести офіційні радянсько-німецькі переговори, на яких німецька сторона заявила, що будь-які політичні, економічні, територіальні інтереси СРСР будуть задоволені. Представники Німеччини також проінформували радянську сторону про плани почати бойові дії проти Польщі після 25 серпня 1939 р.

У ніч з 23 на 24 серпня 1939 р. між СРСР і Німеччиною був підписаний пакт про ненапад і секретні протоколи до нього. Пакт передбачав наступні зобов'язання сторін:

- не воювати один з одним;

- не брати участь в угрупованнях держав, спрямованих проти іншої сторони;

- усі суперечки один з одним вирішувати винятково мирним шляхом;

- підтримувати постійні контакти між собою й інформувати друг друга в питаннях, що торкаються загальних інтересів.

У згаданому таємному протоколі йшла мова також про інтереси СРСР стосовно Південного Сходу Європи, зокрема Бессарабії. В кінці червня 1940 р. СРСР, скориставшись невтручанням Німеччини та її тиском на румунський уряд, зайняв Бессарабію, заселені українцями території Буковини та румунський округ Герца. На всіх захоплених територіях установлюється сталінський режим. Заарештовувалися політичні й культурні діячі. Отож відтоді майже всі українські землі, котрі перед тим перебували у складі інших держав, були зібрані докупи в межах СРСР.

Гітлер купив нейтралітет СРСР і радянський уряд мовчало, коли німецькі танки вторгалися на територію Франції, Бельгії, Данії, Югославії, Норвегії, Греції й інших країн. А СРСР вирішило захопити нові території й наприкінці 1939 року оголосило війну Фінляндії. Але мужній фінський народ вів героїчну війну з нахабним агресором. Маючи величезну перевагу в живій силі й техніку, СРСР не вдалося зломити фінський народ, і навесні 1940 року був укладений мир, по якому СРСР одержував невеликі території на Карельському перешийку й у Заполяр`ї. Ця війна показала німецьким фашистам погану боєздатність радянської армії, а уряд Фінляндії ця війна підштовхнула до союзу з Німеччиною проти СРСР.

З наближенням Європи до другої світової війни українці, здавалося, мало що могли втратити внаслідок тих докорінних змін, до яких вона могла призвести. Україна постійно привертала увагу багатьох європейських країн, але їх цікавило тільки те, як би загарбати українські землі й перетворити їх на свою колонію. Страждаючи від ран сталінщини, а в західних частинах — від дедалі більшого гноблення Польщею, Румунією та Угорщиною, українці мали підстави сподіватися, що будь-які, хай навіть спричинені війною, зміни принесуть покращення умов їхнього існування. Проте ті, хто так гадав, трагічно помилялися, бо хоч війна радикально змінила становище українців, їхня доля стала ще гіршою. Падіння Польщі на початку війни призвело до встановлення на Західній Україні ще репресивнішого радянського режиму. Та, вигнавши радянські війська, німецькі нападники принесли з собою нацистський режим, що сягнув на Україні вершини жорстокості. Опинившись між нацистським і радянським режимами, позбавлені власної держави, котра захищала б їхні інтереси, українці виявилися, як ніхто інший, беззахисними перед спустошеннями війни й нещадною політикою тоталітарних держав, що її вели.Напередодні Другої світової війни населення Західної України становило близько 7 мли осіб. На всіх цих землях панувала іноземна адміністрація, яка проводила колонізаційну політику. Більшість українців уходили до складу Польщі, решта жила в Румунії та Чехословаччині. Ставши скрізь, і особливо в Польщі та Румунії, об'єктом дискримінаційної політики, західні українці були пройняті майже нав'язливим прагненням до самоврядування, що, на їхню думку, вирішило б їхні політичні, соціально-економічні та культурні проблеми. Ці сподівання наштовхнулися на асиміляційну політику держав, у яких вони проживали, й тому в житті західних українців протягом усього міжвоєнного періоду панувала національна конфронтація.