ДЕРЖАВА СКІФІВ

У підсумку на рубежі VI—IV ст. до н. е. у Скіфії, як вважає ряд скіфологів, відбуваються становлення класового суспільства та виникнення рабовласницької держави. Саме у цей час скіфський цар Атей усунув інших «царів» і узурпував усю владу. Атей прожив дов¬ге життя і в 40 р. IV ст. до н. е. зумів об'єднати під своєю .владою майже всю країну - від Азовського моря до Дунаю, перетворивши Скіфію на могутнє царство. Центр держави Атея знаходився на нижньому Дніпрі, де наприкінці V ст. до н. е. виникло велике укріплене поселення — Каменське городище. Однак сутичка скіфів у 339 р. до н. е. з македонським царем Фіїліппом II закінчилася поразкою і смертю Атея.Незважаючи на загибель Атея, Скіфське царство збереглося, хоч розміри його значно зменшилися. Скі¬фія залишалася все ще сильною в економічному і воєн¬ному відношеннях. Як свідчать писемні й археологічні джерела, царство, створене Атеєм, існувало з IV до III ст. до н. е.

Більш міцною була Скіфська держава з центром у Криму, що склалася близько III ст. до н. е. Столицею нової держави стало місто Неаполь скіфський (непо¬далік від сучасного Сімферополя) — з міцними мурами, великими зерносховищами, багатими гробницями. Свого розквіту Скіфське царство у Криму .досягає у II ст. до н. е. Воно проіснувало аж до другої половини III ст. н. е. і було знищено готами.

Рівень господарського життя населення Скіфії на той час був досить високим. Панівне становище в економі¬ці займали орне землеробство і скотарство. Скіфи ви¬рощували різні культури рослин. Скіфи-орачі сіяли хліб не тільки для власних потреб, але й на продаж. Орання землі здійснювалося за допомогою запряженого волами плуга, врожай збирався залізними серпами, зерно змо¬лочувалось у зернотерках. Величезними стадами худоби і табунами коней володіли скіфи-кочівники. Значних успіхів набуло у скіфському суспільстві також вироб¬ництво шкіри, ткацтво і т. ін. Інтенсивно розвивалася торгівля з прибережними грецькими містами. Скіфи доставляли сюди хліб, худобу, хутро, .рабів та інші това¬ри, а натомість одержували вино, дорогу кераміку, юве¬лірні вироби. У результаті між скіфами і греками вста¬новилися міцні й широкі торгові зв'язки.

Успіхи в економічному розвитку стали основою для росту майнової нерівності й соціальної диференціації.

Основи родоплемінної структури у скіфському сус¬пільстві підривалися зростанням приватної власності, майновою нерівністю, розвитком рабства. У руках іму¬щих опинялися кращі ділянки землі, пасовища, величез¬ні стада худоби, табуни коней, раби. Ще Геродот по¬відомляв про скіфських багачів, які вважалися «найблагороднішими, що користувалися найбільшим май¬ном», і про скіфську бідноту, яка належала до «най¬нижчого походження».

Унаслідок цього з загальної маси вільних землеро¬бів і скотарів виділилася пануюча верхівка, до якої належали царська сім'я, військова аристократія, дру¬жинники, родоплемінна знать, що зливалася з оточенням правителя, багаті торговці. Саме у неї зосереджувались основні багатства, джерела яких були різноманітними. Так, важливим засобом збагачення пануючої верхівки залишались, як і раніше, грабіжницькі воєнні походи. З часом усе більшого значення набувала експлуатація вільних общинників, данників і рабів. Істотний прибу¬ток приносила й торгівля, особливо хлібом, з грецьки¬ми містами Північного Причорномор'я.

У скіфів було, за даними Геродота, багато жерців, котрі являли собою відособлену соціальну групу, окремі категорії якої займали досить високе становище.

Найбільш численну верству скіфського суспільства складали .вільні общинники. Вони відбували військову службу, платили данину, виконували різні повинності. У тяжкому становищі були скіфі-орачі, які опинились у данницькій залежності від степових кочівників.

У Скіфському царстві з центром у Криму основну масу міського населення становили вільні ремісники і торговці.

Нижню сходинку соціальної градації скіфського су¬спільства займали раби. Головне джерело рабства у скіфів — військовий полон, підкорення сусідніх народів. Але у виробництві рабство не відігравало вирішальної ролі, хоч кількість рабів у скіфів була досить значною. Як правило, вони використовувалися у домашньому гос¬подарстві, для охорони худоби і т. ін. Дуже часто вони виступали як товар у торгівлі з грецькими містами.

Наочне уявлення про соціальне розшарування і кла¬сову структуру суспільства скіфів дають розкопки похо¬вань, особливо грандіозних курганів скіфської знаті, що відомі в літературі під назвою «царські». У таких кур¬ганах археологи виявили силу-силенну золота й дорого¬цінностей, дорогу кераміку, багату зброю і т. ін. Різкий контраст з «царськими» курганами складають похован¬ня простих скіфів під невисокими земляними насипами із скромним набором речей або взагалі без інвентаря.