УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

радість, що «російський народ об'єднався» і що «завершено діло Іва-на Калити». Новопризначений генерал-губернатор Галичини, граф

О. Бобринський, відразу почав проводити на практиці ці думки: «Га-

лиция и Лемковщина, — оголосив він, — искони коренная часть еди-

ной великой Руси. . . все устройство должно бьггь основано на русс-

ких началах. Я буду вводить здесь русский язьік, закон и устройство».

Лідер «вшехпольської» партії, професор С. ґрабський, вітав прихід

російського війська до Львова — «на землю русску»."

Ще раніше штаб верховного головнокомандувача видав брошуру

капітана Нарушевича для російських старшин під заголовком: «Сов-

ременная Галиция. Зтнографическое и культурно-политическое со-

стояние в связи с национально-общественньііяи настроениями». У цій

брошурі були крайньо тенденційні характеристики галицьких уста-

нов, діячів, а головно — Греко-Католицької Церкви та митрополита

Андрея Шептицького."

З Бобринським приїхала російська адміністрація, яка зайняла всі

посади. Здебільшого це були люди без належної освіти, які не нада-

валися бути репрезентантами російської влади. Головням завданням

адміністрації було боротися з «мазепинцями)-. Багато посад зайняли

місцеві москвофіли. Закрито всі українські установи, бібліотеки,

школи, але польські продовжували існувати. Почали відкривати

курси російської мови для вчителів, друкувати підручники російсь-

кою мовою.

З самого початку окупації Галичини почалися труси, арешти.

Тільки через київські тюрми перевезено вглиб Росії, до Сибіру, понад

12.000 осіб, серед них багато греко-католицьких священиків.