УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Самостійної Української Держави з конституційним монархом, з де-

мократичним ладом, повною свободою для всіх національностей,

з самостійною Українською Церквою. Союз узяв на себе репрезен-

тацію інтересів Великої України і вів переговори з Центральними

Державами. Він мав представників: у Берліні — О. Скоропис-Йолту-

ховського, у Туреччині — М. Меленевського, у Болгарії — Л. Ганке-

вича, у Швеції та Норвегії — О. Назарука, у Швайцарії — П. Чика-

ленка, в Італії — О. Семенова. Союз видавав часописи і книжки різ-

ними мовами, які інформували про Україну. Були дуже цінні ви-

дання — М. Грушевського, С. Рудницького. Наслідком цих інформа-

цій з'явилося багато статтей про Україну в чужоземній пресі. Крім

того Союз розсилав лекторів, які читали доповіді про Україну в Ні-

меччині, Болгарії. Гірше була справа в Австрії, яка не рахувалася

з політикою Союзу Визволення України, бажаючи перетворити його

на суто службову, підсібну організацію.

Деякі інформації Союзу Визволення України мали успіх, викли-

кали зацікавленість, але реального нічого не давали. Більше значен-

ня мала діяльність членів СВУ в таборах для восннополонених. їм

удалося виділити українців-военнополонених в окремі табори у Фрай-

штадті в Австрії, де було біля 30.000 вояків, і в Раштаті, Ганновері.

Гмюндені — у Німеччині; удалося поліпшити загальні умови життя

в тих таборах, організувати там школи, бібліотеки, церкви. Головне

завдання — політичне виховання полонених, перетворення їх на

свідомих українських громадян — дало блискучі наслідки. Проте,

діяльність Союзу в Україні, як згадано вище, зустріли спочатку ду-