Українська національна політика в 1941 році
Між Берестовцем і колонією Уцекай (Костопільщина) наскочив відділ УПА 12.VI. на дві чоти німців і польської поліції, що верталася у Костопіль. Знищено 2 авта, вбито 7 німців, 15 поляків і 7 німців ранено.
“До зброї”, липень 1943 р.
На фронтах УПАБоротьба УПА квітчається успіхами. На всіх фронтах УПА перемагає. В липні місяці цього року особливо посилила вона свої дії на правобережжі, Поділлі, Волині і Поліссі. Одна повстанча група УПА в свойому трьохтижневому рейді по Житомирській і Київській областях перевела 15 успішних боїв з большевицькими партизанами й німцями. Найбільш ефектовні бої: з німцями і фольксдойчами біля Устиновки (Житомирщина), де загинуло близько 130 німців, багато ранено, а частина в паніці розбіглась, куди очі несли. Здобуто зброю, харчі, одіж. В бою в Камінці (Ярунський район, Житомирщина) ця сама група розбила цілковито великий відділ червоних партизанів, а в м. Коростені розоружила німецьку поліцію. В околицях Трипілля (над Дніпром) хоробрі повстанці зорганізували свою республіку, перебрали в свої руки адміністрацію терену, забезпечили його, не допускаючи туди ані німців, ані большевицьких партизанів. Сильні повстанці загони діють в Чорнобильських, Чернігівських та Київських наддніпрянських лісах. В місяцях червні і липні цього року загони УПА перевели кільканадцять переможних боїв з червоними і німцями. Большевицьких партизанів випирають вони зовсім з терену так, що ті переносяться аж за Прип’ять.
Під кінець липня відділи УПА розбили групу червоних партизанів Михайлова в силі 500 людей, в суразьких лісах (біля Теремна) на пограниччі Рівенської і Кам’янець-Подільської областей. Більше як рік червоні таборували в цих теренах і своїми дикими грабунками непокоїли українське населення. Німці вже двічі робили на них напади, але не вдалось їм розбити червоних. Щойно УПА в рішучих з ними боях вповні зліквідувала большевицьку заразу на названих теренах.
“До зброї”, серпень 1943 р.
Слушний висновок
Райхскомісар України Кох: Дорогий Фюрер! Питають українці, чого це ти, Визволителю, все вивозиш, а українського перцю не хочеш?
Гітлер: Ні! Спаси господи! Я перець їм залишаю!
Кох: Ну, тоді вони самі, на цей раз справді добровільно і з охотою, “дадуть” нам перцю.
“Український перець”, листопад 1943 р.
3.2. Радянські партизани на Україні.
Як повiдомляє Бульба-Боровець та iншi, фактично в 1941-42 роках на територiї України радянські партизани не iснували як ральна сила. Але з радянської сторони була добре органiзована розвiдка, дотого ж потрiбно зважити й на все зростаючу недовiру простого народу до окупантiв. Єдиною силою, котра могла вести вiйну проти нiмцiв була УПА. Москва вирiшила (в зв'язку з вдалими операцiями УПА) змiнити вiдношення й курс своєi полiтики у вiдносинах з українською армiєю: з радянськой сторони з'являються пропозицiї розпочати переговори "не дивлячись на минулу антибiльшовицьку кампанiю i помилки з обох сторiн". В червнi 1942-го в трикутнику Олевсько-Рокитно-Городище було закинуто радяннський партизанський загiн пiд командуванням Медведєва для охорони радянської делегацiї i, як виявилось згодом, не лише для цього.
Пропозицiя Генштабу СРСР були такі:
- припинити ворожнечу (УПА i радянські партiзанскі загони);
- злиття УПА з Червоною Армiєю i на основi цього отримати допомогу;
- припинити антирадянську пропаганду в УПА ;