Державна влада в період визвольної війни 1648-1654 рр
Слід відмітити, що становище Б.Хмельницького зумовлювало¬ся в міру реалізації його планів. Ще на початку війни він визначив для себе роль глави держави, яку збирався створити в Україні.
Найближчими помічниками гетьмана були генеральні старши¬ни, які керували окремими галузями управління. Генеральний обоз¬ний, генеральний осавул, генеральний хорунжий керували військо¬вими справами, відповідали за боєздатність збройних сил, їх мате¬ріальне забезпечення. Генеральний обозний був першим державцем після гетьмана. Генеральний бунчужний був головним охоронцем знаків гідності гетьмана і військових з'єднань, виконував окремі доручення гетьмана. Генеральний писар керував зовнішніми зноси¬нами, йому була підпорядкована канцелярія. Генеральний суддя (спочатку один, а згодом — двоє) очолював вищий судовий орган — апеляційну інстанцію для полкових та сотенних судів. Усі ці міністеріали утворювали раду генеральної старшини при гетьмані.
Генеральний уряд був головним розпорядчим, виконавчим та судовим органом української держави. На місцях управляли полкові та сотенні уряди. Полковий уряд складався з полковника і полкової ради, яка обирала полкову та сотенну старшину. Полкова рада спочатку мала значні владні повноваження. При нагоді вона могла класти край проявам сваволі полковника і, навіть, усунути його. Сотенний уряд був репрезентований сотником і його помічниками.
Містами управляли виборні міські старшини, а в селах — сільські отамани.
У великих привілейованих містах влада належала магістратам, а у дрібних з таким же статусом містах правили отамани з виборни¬ми особами від міського населення.
За Україною, як за державою, було визнане право мати пос¬тійне реєстрове військо. В 1648—1654 pp. в Україні діяла величезна на ті часи збройна сила чисельністю у 300 тисяч чоловік, яка іменувалася козацтвом. Цікаво порівняти: Б.Хмельницький у січні 1648 p. перемістився у Січ із загоном в 300 чоловік, а розпочав воєнні дії у квітні того ж року з військом у 5 тис. бійців. Під Жванцем у 1653 p. стояло вже 350-тисячне військо.
Б.Хмельницький дуже дбав про належну організацію і боєзда¬тність збройних сил. Для того він влітку 1648 p. прийняв військовий Статут — "Статут про устрій Війська Запорізького". Дисципліна в ньому була суворою. Достатньо нагадати, що шановного полковни¬ка М. Кривоноса прикували до гармати за неслухняність гетьману.
Б.Хмельницький вже на початку війни визначив етнічну тери¬торію України, яку належало звільнити з-під влади Польщі. Кордон з нею передбачалося прокласти по Віслі.
Але не усі ці землі довелося звільнити. Проте до 1654 p. звільнена територія України вже охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та значну частину степу на півдні. В цілому вона сягала: на заході — до р.Случ, на сході — до російського кордону, на півночі — до басейну р.Прип'ять, на півдні — до степової смуги. Площа України складала приблизно 200 тис. кв. км. Хмельницький називав п по-старому — Руська земля, Русь.
Колишні польські воєводства, звідки була вигнана польська адміністрація, поділялися на полки та сотні. Полковий поділ ви¬никнув у 20-ті роки XVII ст. Але тоді він лише визначав територію, на якій дислокувався козацький реєстровий полк, населення якої було зобов'язано утримувати цей полк на свій кошт. Проте, почи¬наючи з літа 1638 р., до полків та сотень, як територіальних одиниць, включили усе населення і на нього була поширена влада полкових та сотенних урядів. Згідно з Зборівським договором тери¬торія вільної Наддніпрянської України обіймала три воєводства — Київське, Брацлавське та Чернігівське, котрі поділялися на 16 полків та 272 сотні. У 165U р. полків налічувалося 20. Це було територіальне ядро української держави, де проживало 1,4—1,6 млн. населення.
Запорізька Січ складала самостійну адміністративно-територі¬альну одиницю.
На думку деяких вчених, полково-сотенний устрій є істотним елементом української державності, притаманний їй єдиній. Зрозу¬міло, полки як військові одиниці існували у багатьох країнах, але в Україні полково-сотенна організація отримала військову, адмініст¬ративну та судову владу. При тому вона виявилася напрочуд життє¬здатною та проіснувала у несприятливих для неї умовах до 1783 р. (135 років).Апарат державної влади і управління, що формувався, потре¬бував матеріального забезпечення. З цією метою провадилося зби¬рання податків. Але ними обкладалися лише міщани та селяни. Козаки (точніше та частина населення, яка перебувала у збройних формуваннях) від податків звільнялася. Усі податки, які до 1648 р. Україна віддавала до казни короля, тепер надходили до військової скарбниці. Крім того, були встановлені податки на чужоземні това¬ри. У 1648—1654 pp. щороку до скарбниці України надходило приблизно 80 тис. злотих, — сума на ті часи значна.