Державна влада в період визвольної війни 1648-1654 рр
Необхідність створення української державності та умов, що сприяли б цьому завданню, виявилися на початку національно-виз¬вольної війни. Тривалий час український народ не мав власної національної держави, що було унікальним явищем — коли б організований у класове суспільство народ був позбавлений націо¬нальної державності. Щоб усунути загрозу зникнення українського народу як етнічної спільності, в порядок денний було поставлено невідкладне завдання — створити і зміцнити державне національне утворення. Це об'єднало зусилля усіх класів українського суспільс¬тва в їх спільній боротьбі за визволення з-під влади Речі Поспо¬литої.
Організаторами цієї держави стали козацька старшина та ук¬раїнська шляхта. Вони взялися за цю справу з перших днів війни. Вже у травні 1648 p. з багаточисельних джерел у Польщу почали надходити відомості, що Б.Хмельницький створює удільне князівс¬тво із столицею у Києві, а себе титулує князем Русі. На початку лютого 1649 p. Б.Хмельницький сам повідомив комісарів польсько¬го короля про свої наміри створити незалежну українську державу.
З початку формування українська держава мала основні її ознаки: органи публічної влади, які не збігалися з населенням, але виконували свої функції на визначеній території; територію, яку охоплювала державна організація і населення, що на ній проживало: податки, що збиралися на утримання органів публічної влади. Слід зазначити, що населення вільної України, визнавало нову владу.
Формування української держави здійснювалося у обстановці бойових дій, що обумовлювало її форму, а саме: для виконання державних функцій пристосовувалася вже готова, перевірена прак¬тикою військово-адміністративна, полково-сотенна організація ко¬зацтва. В екстремальних умовах війни, коли потрібно було макси¬мально об'єднати та мобілізувати на боротьбу увесь народ, ця організація стала не тільки загальною для усіх повстанських сил, але й єдиною політико-адміністративною та судовою владою в Україні, їй не була підпорядкована тільки церква. Що ж до Запорі¬зької Січі, то вона зберігала здавна встановлену форму правління.
Створення української національної держави вперше одержа¬ло правове оформлення та закріплення у Зборівському (серпень 1649 p.), а потім і у Білоцерківському (вересень 1651 p.) договорах, які Б.Хмельницький уклав із Річчю Посполитою.
Повноваження публічної влади було передано органам управ¬ління козацтвом. Система цих органів складалася з трьох урядів: генерального, полкового, сотенного.
Вищий ешелон влади — генеральний уряд. Його повноважен¬ня поширювалися на усю територію вільної України. Над ним стояли тільки збори всього війська — військова, або генеральна, або чорна рада. Проте вона не була постійно діючим органом. Її скли¬кали для вирішення найважливіших питань життя України, ведення війни, а також виборів генерального уряду. Поступово її замінила старшинська рада, яку здебільшого складали генеральні старшини та полковники.
Генеральний уряд очолював гетьман з його найближчими по¬мічниками, які складали раду генеральної старшини при гетьмані. Гетьман був правителем, главою України, він наділявся широкими державними повноваженнями для виконання політичних, військо¬вих, фінансових функцій. Він видавав універсали — загальнообо¬в'язкові нормативні акти. Багато з них присвячувалося організації та діяльності державних інституцій. Від нього також залежало скли¬кання рад — військової і генеральної старшини. Він був вищою судовою інстанцією і верховним головнокомандувачем ("Tie усі полки били при гетману...").
Першим гетьманом вільної України став Б.Хмельницький. Спочатку його у січні 1648 p. було обрано гетьманом Війська запорізького — головнокомандувачем повсталих запорізьких та реєстрових козаків. Через рік, після перемоги під Корсунем, Б.Хме¬льницький оголосив себе главою звільненої України: "Правда, что я малый и незначительный человек, но Бог дал мне, что я есть единовладелец и самодержец русский"*. Самовидець розповідає, що після втечі з-під Корсуня польських загонів, а з ними обох коронних гетьманів українське військо умовило Б.Хмельницького прийняти владу над усією визволеною Україною, він одержав клей-ноди збіглих коронних гетьманів — їхні булави й бунчуки.
Б.Хмельницького як главу України визнавав і польський ко¬роль. 19 лютого 1649 р. на раді у Переяславі посли Яна-Казимира вручили Б.Хмельницькому разом з привілеєм на вільності гетьман¬ську булаву і бунчук, червону корогву з білим лебедем, а також коштовні подарунки. Самовидець підтверджує, що "...разних стран монархи отозвались з приязнью до гетьмана и подарки прислали". Надійшли подарунки і від московського царя.А ось лист Б.Хмельницькому з далекої Англії: "Титул от английцев, данный Хмельницкому: Богдан Хмельницкий, Божьей милостью генералиссимус и стародавней греческой религии и церк¬ви, властелин всех запорожских казаков, страх и истребитель поль¬ской шляхты, завоеватель крепостей, искоренитель римских свя¬щенников, преследователь язычников..." Автором цього послання був Олівер Кромвель, який добре розумівся на повноваженнях державних властелинів.