Матеріали архівного фонду М.П. Киценка як джерело вивчення діяльності визначого краєзнавця

Тексти виступів, статті, рішення, довідки, листи, написані М.П. Киценком, доповнюють його характеристику, як яскравої особистості [11].

Помітну частку матеріалів фонду складає листування М.П. Киценка. В ньому переважають привітальні листівки від його друзів і колег: редактора журналу “Україна” Василя Большака, відомих істориків Олени Апанович, Костянтина Гуслистого, Олени Компан, Петра Тронька, Федора Шевченка, письменників Олеся Гончара, Якова Баша, Миколи Нагнибіди, Володимира Яворівського, композитора Георгія Майбороди та ін.

Після відомих, драматичних для українського вільнодумства подій 1972 року, які співпали з виходом другого видання книги “Хортиця в героїці і легендах”, М.П. Киценкові було поставлено в провину “неврахування... деяких закономірностей розвитку історичного процесу”, “ідеалізація суспільного ладу Запорізької Січі, абсолютизація її ролі в історії України, суб’єктивістське пояснення причин і передумов її ліквідації” тощо і головне – “однобічне висвітлення стосунків Запоріжжя з Росією”, а відтак посипались і закиди у “відступі від марксистсько-ленінських класових оцінок” та „серйозних недоліках”, допущених при будівництві історико-культурного заповідника на о. Хортиці. Гальмівна інерція Системи ставала все сильнішою і непереборною, сковуючи можливості, блокуючи ініціативу, деформуючи саму ідею створення монументального комплексу, присвяченого нескореному духові українського народу.

На початку 1972 р. стало очевидним навіть для тих, хто завжди намагався бути вищим за будь-які обставини: боротьба за створення козацького музею-меморіалу втрачає сенс. Безвихідь продиктувала М.П. Киценкові нелегкі кроки. 1 січня 1973 р. він “за власним бажанням” полишає посаду заступника голови облвиконкому. Після цих подій вітальних листівок на його адресу стає помітно менше. На одній з них – першотравневій – від Зої і Василя Большаків, читаємо постскриптум, зроблений Миколою Петровичем, мабуть, з гіркотою на серці: ”Очевидно, після виступу О. Гончара в “Лит[ературной] России” сталися певні ускладнення. Я.В. Баш, О.Т. Гончар, О.С. Компан привітань не надіслали”. Отож, документи фонду дають матеріал для роздумів і про особисту життєву драму цієї неординарної людини.Надзвичайно цікаву групу матеріалів фонду складають фотодокументи, зібрані М.П. Киценком під час його трудової діяльності, починаючи ще з часу роботи в редакціях газет. Значна частка їх була свого часу використана Миколою Петровичем в його книгах. Привертають увагу світлини людей, які працею та творчістю уславили рідний край, краєвиди історичних місць Хортиці та картосхеми їх знаходження, фото місцевих археологічних знахідок та експонатів. Є серед цих світлин і унікальні – фотолистівка початку ХХ ст. із зображенням однієї з вулиць села Кічкас, затопленого згодом Дніпробудом, фоторепродукція із зображенням могили на острові Хортиці відомого і шанованого німецьким та менонітським населенням депутата Гьопнера – одного з керівників, який займався розміщенням та влаштуванням перших колоністів на берегах Верхньої Хортиці та Молочної, фото проводів академіка В. Різниченка в селі Вовниги учасниками однієї з археологічних експедицій академіка Д. Яворницького (1931), фото центрального і нижнього корпусів замка Попова в м. Василівці перед руйнуванням (1943). Особливо цінними можна вважати фото конкурсних архітектурних проектів історико-меморіального комплексу Державного історико-культурного заповідника запорозького козацтва на острові Хортиці та окремих скульптур козацького меморіалу, які мали бути споруджені на величезному штучному кургані, насипаному на крутому березі Дніпра поряд із музеєм. Це проекти скульптур запорізького живописця і скульптора Владлена Дубініна “Козаки в дозорі”, “Кобзар” (“Бандурист”) та ін.

Опрацювання і систематизація зазначених документів сприятиме кращому поцінуванню творчого доробку одного з найактивніших популяризаторів історії Запоріжжя, лауреата республіканської премії ім. Д.Яворницького, Миколи Петровича Киценка.

Література

1.Лиходід М. Літературна світлиця // Запорізька правда. – 1991. – 11 січ.

2.Гаєв Ю. Хортица как зеркало национальной разрухи // Суббота. – 1999. – 4 нояб.

3.Науменко І. Микола Киценко: “Сниться мені Україна” // Запорозька Січ. – 1999. – 30 жовт.

4.Збережемо тую славу: Громадський рух за увічнення історії українського козацтва в другій половині 50-х – 80-х рр. ХХ ст. Збірник документів і матеріалів. – К.: Рідний край, 1997.

5.Державний архів Запорізької області (далі – ДАЗО). Ф. Р – 5760.