Науково-практична діяльність Є.В. Теличенка та її вплив на розвиток ветеринарії Подніпрянщини на початку ХХ ст.
Розуміючи, що успішний розвиток ветеринарії можливий тільки при взаємодії усіх рівнів влади і населення, Є. В. Теличенко неодноразово звертався до Губернської Управи та Повітових Зборів з проханням безкоштовного росповсюдження роз'яснювальних брошур про причини хвороб і заходи боротьби з ними. Часто автором цих брошур був сам Є. В. Теличенко. Відомі такі брошури пера Євдокима Васильовича: «О сапе» (1899), «Где и как следует убирать трупы животных» (1914) [12, с. 49], «Сибирская язва животных» (1913) [13]. Остання брошура нагороджена премією Катеринославського Губернського Земства.
На нашу думку, написання науково-популярного матеріалу досить важка та незвична задача. Мета автора у такому випадку спрямована на доведення до непідготовленого читача інформації, яка базується на спеціальних поняттях і термінах, не завжди зрозумілих навіть освіченій людині. Іншими словами, потрібно подолатипсихологічно-професійний бар'єр і перетворитися не тільки на розповідача, але й на перекладача з наукової мовина побутову. Безумовно така людина повинна володіти матеріалом у більшій мірі, ніж звичайний фахівець.
Аналізуючи вищезгадану роботу Є.В.Теличенка “Сибирская язва животных” не перестаєш бути враженим умінню донести до читача у необхідному обсязі, доступною мовою інформацію про етіологію хвороби та її перебіг,симптоматику та лікувально-профілактичнізасоби, не втрачаючи при цьому її наукової цілісності.
Друкують Є.В.Теличенка й у різнихперіодичних виданнях. Його роботи завжди відзначаються щирістю, глибоким, всебічним баченням питання, проникливістю висловлення. До речі, таким характеристикам відповідають публікації у журналі “Южное хозяйство” [14, с. 25-28] тагазеті “Вестник Екатеринослаского земства” [15, с. 1467-1468].
І сьогоденні здається дивним, що Є.В.Теличенко, перебуваючи на посаді старшого ветеринарного земського лікаря, знаходив час і можливість навідуватись у приватні господарства для діагностики захворювань. Так, “Вестник Екатеринославского земства” повідомляє про відрядження Губернською Управою Теличенка 16 жовтня 1904 року в економію П.А.Степуніна (Верхньодніпровський повіт), де разом з дільничним лікарем він провів поголовний огляд 53 коней економії та знайшов двох дійсно сапних і 10 підозрілих на захворювання сапом. На прохання господаря, тварини що дали позитивну реакцію на хворобу, були забиті і знищені [16, с. 1323].
Траплялось займатися йпитаннями зоотехнії і селекційної роботи в губернії. Є.В.Теличенко вносить пропозиції до повітових владних структур, робить зауваженняна ветеринарних нарадах відносно покращення галузі твариництва, її породного складу [17, с. 1120]. Старшого ветеринара цікавить все – прилиття крові гірських арденів домісцевих коней з метою покращення їх робочих якостей; розведення у селянських господарствах свинів йоркширської породи та багато ін.Необхідно відзначити, що на знаменитій Південно-Російській сільскогосподарській виставці у місті Катеринославі посаду інспектора відділу тваринництва займав Євдоким Васильович Теличенко. Він з таким успіхом справився з дорученими йому обов'язками, що земельний майдан, відведений під секцію тваринництва та птахівництва, довелося розширювати. Відомі коментарі Є.В.Теличенка до програми і результатів виставки.
Прізвище Є.В.Теличенка ми знаходимо і в 20-ті роки. Саме він у цей час, перебуваючи на посаді старшого губернського лікаря, піднімав тваринництво Катеринославщини, зруйноване війною і революцією. Згодом Є.В.Теличенко переїхав до Північного Кавказу, де очолив Черкеську, а потім і Карачаєво-Черкеську обласну ветбаклабораторію. На цій посаді, виконуючи свій професійний обов'язок, він і помер у 1955 році, у віці 87 років. До останніх днів він не залишав свою роботу, якійвіддав усе своє життя.
Життя Євдокима Васильовича Теличенка – це яскраве, барвисте, повне самовідданості і шляхетності життя громадянина і ветеринарного лікаря. Перед сучасним дослідником постає багато невирішених питань – чому спеціаліст такого високого рівня і рангу не залишав практичної діяльності, щоб присвятити своє життя суто науковій ветеринарії? Чому людина, яка віддала величезні сили для створення високоорганізованої ветеринарії на Катеринославщіні, що діяла на наукових засадах ветеринарної медицини, покинула свою батьківщину? На жаль, його біографія по цей час залишається білою плямою в багатьох значимих моментах. Проте особистість Є. В. Теличенка заслуговує того, щоб бути прикладом для сучасного покоління і потребує вивчення як з боку фахівців з краєзнавства, так і істориків науки.
Література
1.Канзберг С. М., Захрялов Я. Н. История ветеринарной службы Днепропетровской области. – Днепропетровск, 1990.
2.Короленко Л. С. На сторожі здоров'я людини. – Дніпропетровськ, 2001