Родина Остроградських
З відкриттям у 1782 році Київського намісництва був обраний дворянством в повітовий Голтвянський суд повітовим суддею. На цій посаді він знаходився до скасування цього повіту у 1789 році. За цей час він отримав 7 лютого 1785 року чин надвірного радника, і в цьому чині 10 березня 1792 року був призначений Правлячим Сенатом головою 1-го департаменту Губернського магістрату Катеринославського намісництва. На цій посаді він був пожалуваний 2 вересня 1793 року чином колезького радника. Перебуваючи на цій же посаді він паралельно виконував ще й функції голови 2-го департаменту [10, арк. 23 – 25.].
Серед багатьох питань, які ставить перед дослідником постать Павла Остроградського, чи не найцікавішим для дослідника соціальних процесів є питання його відставок. Поглянемо на його першу відставку. У 1771 році він пішов у відставку з регулярної російської армії, щоб стати на службу до Миргородського полку. Для переходу зі служби у регулярних частинах російської армії, яка попри все відкривала обрії у ствердженні свого статусу в ієрархічному суспільстві Російської імперії, на невеличку посаду у Миргородському полку, повинні були бути більш ніж суттєві причини. І не всі вони, як це було притаманно історіографії середини XX століття, беззастережно визначались економічними причинами.
Зрозуміло, що сьогодні ми можемо лише припустити, що це могло статися не без впливу українського оточення та середовища. Зрозуміло, що не обійшлося й без впливу російського армійського середовища, в якому перебував Павло Остроградський і яке підштовхувало його більше полюбити та оцінити саме своє середовище.
В такому контексті людина, яка кинулась в середині 50-х років за кордон отримувати знання, потім повернулась до Російської імперії, отримала чин і могла сподіватися на просування по службі та успішну кар’єри, відмовляється від таких перспектив. Прослуживши в російській регулярній армії, подивившись на реальність, вона повертається до свого середовища. Але яке воно було для Павла Остроградського? Ось питання, яке потребує відповіді. Ми знаємо тільки те, що його оточення, як під час служби у Миргородському полку, потім на повітових посадах Київського намісництва, а незабаром й Катеринославського, зосереджувалось у Кременчуку, а з 1789 року – у Катеринославі. Впродовж усього часу він справно ніс службу, незважаючи навіть на те, що був вдівцем і мав вісім дітей. Та й вік, як для людини XVIII століття був вже достатньо солідним. Але незважаючи на це, він продовжував службу у Катеринославі до 1794 року.
Неважко помітити, що відставка співпадає із кардинальними змінами у житті шляхетного чиновництва південного краю. Смерть намісника князя Г. Потьомкіна восени 1791 року, усування від справ у 1793 році В. Попова – гаранта збереження усталених на півдні відносин та смерть у 1794 році провідника усталених традицій правителя В. Каховського ознаменували прихід нової когорти на чолі із намісником Зубовим та правителем Хорватом. Як наслідок, традиційне суспільство, з яким П. Остроградський себе ототожнював, зазнавало суттєвих змін. В ньому не залишалось місця таким як П. Остроградський. Що це за нове суспільство, які їхні світоглядні та ціннісні орієнтири? Як це позначилось на укладі південного краю та взаєминах міста та села? Усе це потребує подальших студій, серед яких біографічним та персонологічним відводиться не аби яке значення.Кілька слів слід сказати про документи, що публікуються у додатках. Як протокол, так і грамота зберігаються у фонді М.А. Остроградського (1857-1917) (Російський державний історичний архів. Ф.683) – товариша міністра торгівлі та промисловості, сенатора. Вони являють собою завірені копії 1798 року, написані в аркуш типовим канцелярським начерком кінця XVIII століття. Фактично, на сьогодні це єдиний зразок протоколу та грамоти дворянських депутатських комісій про внесення роду до дворянської книги.
Текст документів друкується за орфографією оригіналу зі збереженням мовних особливостей. Застарілі кириличні літери “і”, “ять” та “фіта” передані відповідно літерами “и”, “е” та “ф”. Твердий знак на кінці слів опускається. Непрочитані в тексті слова позначаються квадратними дужками.
Література
1.ДАХО. Ф.14. Оп.1. Спр.90. Арк.2.
2.ДАХО. Ф.14. Оп.1. Спр.135. Арк.2.
3.РДВІА. Ф.ВУА. Спр. 18725. Арк. 3-4, 21, 80; Спр.18727. Арк. 29, 30зв.
4.Богумил А. К истории управления Новороссии князем Г.А.Потемкиным. Ордера 1790-1791 гг. Выпуск 1. – Екатеринослав: Типография губернского земства, 1905. – С.32.