Рід та родина Дмитра Івановича Яворницького
До сестри Горпини (Агрипини) та її дітей Д.І.Яворницький завжди ставився привітно. Горпина Іванівна одружилася зі священиком Іваном Пономарьовим – порядною і освіченою людиною. Від нього вона народила четверо дітей: Ганну, Олександру, Тетяну, Бориса. Зі своїми племінницями Д.Яворницький мав тривале листування, особливо з Тетяною (в заміжжі Коломієць). Ганна (в заміжжі Любецька) дуже поважала свого дядька і намагалася бути схожою на нього, за що в родині її прозвали „дядечком Яворницьким” [12, с.186].
Що стосується приватного життя Д.І.Яворницького, то його не можна назвати вповні вдалим. Першою його дружиною стала вчителька музики з Харкова Варвара Петрівна Кокіна, з якою він розлучився у 1885 р. Вони не прожили разом і двох років. Ініціатором розлучення стала В.П.Кокіна. У 1884 р. Д.І.Яворницькому причепили ярлик сепаратиста, через що він втратив роботу, а з нею і заробіток, і змушений був підробляти уроками історії. Безгрошів’я і сумнівне майбутнє чоловіка, очевидно, не вдовольняли молоду дружину. Не до вподоби були їй і специфічні заняття Д.Яворницького, який вже тоді захопився археологією і колекціонуванням і всі свої знахідки зберігав вдома, від чого в квартирі утворювався неймовірний безлад. Врешті-решт, вона покинула Дмитра Івановича. Так сталось, що розлучення збіглося у часі зі смертю батька. Всі ці події в комплексі трохи не привели Д.І.Яворницького до душевного зриву, про що він зізнавався своєму другові Г.І.Маркевичу [11, с.103].
В другій половині 1880-х років Д.І.Яворницький знайомиться з Єлизаветою Яківною Щоголевою – донькою харківського поета Я.І.Щоголева. Однак їх взаємна приязнь не переросла у подружні відносини. На заваді став батько, який не бажав бачити своїм зятем бідного молодого вченого. Бідність, від якої так намагався відірватись Д.І.Яворницький, знову стала на заваді сімейному щастю.
Лише у зрілому віці Д.І.Яворницькому, нарешті, пощастило створити сім’ю. У 1918 р. після тривалого знайомства він одружився з вчителькою одного з катеринославських навчальних закладів Серафимою Дмитрівною Бураковою (1879-1943). Вона стала його вірною супутницею і помічницею. Вже після її смерті, яка сталась 10 травня 1943 р., О.С.Девлад писав про неї, що вона була найближчою і найріднішою йому людиною, вірною супутницею і співробітницею, вірним другом [14, с.165]. Дітей вони так і не нажили.
Д.І.Яворницького можна віднести до людей, які не живуть для себе. Все їх життя – це праця, причому праця суспільно корисна. Творча праця – то і є їх життя.
Література
1.Абросимова С.В. Дмитро Іванович Яворницький. – Запоріжжя, 1997.
2.Державний архів Харківської області (далі ДАХО). – Ф.31. – Оп.141. – Спр.68.
3.ДАХО. – Ф.40. – Оп.105. – Спр.104.
4.ДАХО. – Ф.40. – Оп.110. – Спр.1251.
5.ДАХО. – Ф.40. – Оп.110. – Спр.1753.
6.Заруба В.М. Академік Дмитро Іванович Яворницький // Заруба В.М. Постаті: (студії з історії України). – Дніпропетровськ: ВКЦ „Україна”, 1993. – С.3-42.
7.Маслійчук В.Л. Козацька старшина Слобідських полків другої половини XVII – першої третини XVIIІ ст. – Харків: ВД „Райдер”, 2003. – 252 с.8.Парамонов А.Ф. К истории рода Яворницких // Харьковский исторический альманах. – 2004. – Весна-літо. – С.110-113.
9.Сохань П.С., Олійник-Шубравська М.М. Видатний дослідник запорозького козацтва, полум’яний український патріот // Яворницький Д.І. Твори у 20 томах. – Запоріжжя: Тандем-У, 2004. – Т.1. – С.11-33.
10.Тележняк К.О. Д.І.Яворницький у стосунках з батьками // Грані. – 2005. – №5. – С.29-31.
11.Тележняк К.О. З особистого життя академіка Д.І.Яворницького // Скарби музеїв: Матеріали обласної наукової конференції до Міжнародного дня музеїв 2003 р. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005. – С.102-106.