Рід та родина Дмитра Івановича Яворницького
Дід Д.І.Яворницького Яким Федорович продовжив справу своїх предків на священицькій ниві. За сімейною традицією він навчався у Харківському колегіумі. У 1826 р. Яким був виключений з числа слухачів колегіуму через посередні знання і призначений до Дмитрівської церкви міста Харкова. У 1837 р. його перевели на службу в Архангело-Михайлівську церкву с.Колупаївки Харківського повіту. Харківський єпископ характеризував його як здібного і вправного в читанні і співах церковнослужителя [8, с.111]. Яким був одружений двічі: першу дружину звали Надія, другою була донька міщанина Ганна Микитівна. Від двох дружин Яким мав 8 дітей: Івана, Федора, Данила, Євдокію, Феоктиста, Глафіру, Анастасію, Григорія.
Сини Якима Яворницького Іван, Федір та Данило набули духовних звань і продовжували справу предків. Лише молодший син Григорій (1861 р.н.) пішов на цивільну службу. Він служив у поштовому відомстві. До речі, саме з Григорієм Якимовичем тривалий час листувався Д.І.Яворницький, про що свідчать листи, які зберігаються в Дніпропетровському історичному архіві.
Іван Якимович Яворницький (1827-1885) – старший син Якима і Надії Яворницьких. На відміну від своїх предків він не пішов на навчання до Харківського колегіуму, можливо, через нестачу коштів. Освіту отримав вдома. Сам Д.І.Яворницький в листі до Я.П.Новицького писав, що його батько „грамотій-самоучка”, читав по складам [16, с.14].
Відсутність освіти не дозволила Івану Яворницькому посісти місце священика, тому вище посади дяка він так і не піднявся. У 1843 р. він був призначений паламарем в Різдвяно-Богородицьку церкву с.Уди Харківського повіту. У 1845 р. Іван Яворницький переведений паламарем в Миколаївську церкву с.Липці того ж повіту, а 20 січня 1849 р. призначений дячком до Івано-Богословської церкви с.Сонцівка [5, арк.81 зв.]. Ось таким чином батько Д.І.Яворницького опинився в Сонцівці, де й народився майбутній вчений. Одружений був І.Я.Яворницький на доньці священика Ганні Матвіївні Тернавській (1827-1916). М.М.Шубравська зазначала, що матір Д.І.Яворницького походила з простої селянської родини. У Якима і Ганни Яворницьких народилося лише двоє дітей: Горпина (Агрипина) і Дмитро.
Життя І.Я.Яворницького стало свідченням того, що рід Яворницьких втрачав свою енергетику і силу. Якщо дворянин Олексій Яворницький був освіченою людиною і поважним священиком, то його правнук Іван Яворницький був малограмотним простим дячком. Напевно, що Іван Яворницький, як і багато інших сільських священнослужителів в Україні, залишився б невідомим для істориків, якби не його видатний син.
25 жовтня 1855 р. (така дата зазначена в метричній книзі Івано-Богословського храму села Сонцівка Харківського повіту) в с.Сонцівка Харківського повіту Харківської губернії (нині Борисівка Харківського району Харківської області) в сім’ї священика Івана Яворницького (в метриці прізвище пишеться з літерою Я) народився син, якого назвали Дмитром [3, арк.281 зв.]. Хоча, як стверджує С.В.Абросимова, сам Д.І.Яворницький в своїх автобіографіях, які зберігаються в фондах Дніпропетровського історичного музею, писав, що він народився 26 жовтня. Можливо, що помилився священик, який вписував день народження Д.Яворницького в книгу народжених, а може, помилився й сам Д.І.Яворницький, коли писав автобіографію. Хрестили Дмитра Яворницького 10 листопада (29 жовтня за ст.ст.) в Іоанно-Богословській церкві священик Г.Лобковський [3, арк.281 зв.].
До 12 років Дмитро Яворницький жив у Сонцівці, там же отримав домашню освіту і виховання. На цьому освіта Д.Яворницького могла б і закінчитися. В родині Яворницьких зайвих грошей не було, а тому Д.Яворницький навряд чи зміг би навчатися в училищі чи семінарії. В цьому родині Яворницьких допомогли поміщики Сонцеви. Син поміщика Сонцева не хотів вчитися сам і наполіг на тому, щоб з ним поїхав вчитись його товариш Дмитро. Ця інформація, записана зі слів одного зі старожилів Сонцівки, вміщена в книзі М.Шубравської [16, с.15]. Сама М.Шубравська лише частково погоджувалась з цим фактом. Можливо, на цей епізод з раннього періоду життя Д.Яворницького проллє трохи світла той факт, що його хрещеною матір’ю була Ганна Дмитрівна Сонцева, яка цілком могла допомогти своєму хрещенику.Батько Д.І.Яворницького не перечив сину, і той поступив на навчання до Харківського повітового училища, а пізніше (у 1874 р.) – до Харківської духовної семінарії. Можна зрозуміти батька, який бажав своєму єдиному синові кращої долі. Атестат про закінчення духовної семінарії давав право на отримання посади священика. Священики на відміну від дяків жили набагато краще. Отже, Іван Яворницький хотів бачити свого сина священиком. Однак сам Дмитро дотримувався іншої думки. Він доволі довго спостерігав, як жив його батько та чисельні родичі Яворницьких – священики, дяки, паламарі; він бачив це тихоплинне, марудне, безпросвітне і буденне життя старосвітських сільських священиків і воно зовсім не приваблювало його. У 1877 р., закінчивши три класи семінарії, Д.І.Яворницький вступає до Харківського університету, тим самим пориваючи з тривалою священицькою традицією своїх предків.
Батька свого Д.І.Яворницький любив і часто згадував його. К.О.Тележняк стверджує, що „поведінка батька дуже сильно вплинула на розвиток Яворницького – дитини, на його світогляд, на сприйняття навколишнього світу” [10, с.29]. Можна припустити, що Д.І.Яворницький мав деяке почуття вини за те, що не виправдав сподівань батька. Однак повертатися до сільського життя Дмитро не хотів. Він рідко бував вдома, відписуючи в листах рідним, що часто хворіє. Влітку 1885 р. він приїхав до Сонцівки, щоб провести в останню дорогу свого батька. Після цього Д.І.Яворницький довгий час не був у Сонцівці, хоча зв’язків з рідними не поривав, допомагав їм грішми. І.М.Тимофеєва наводить дані, що Д.І.Яворницький відвідав свою мати, сестру і племінників восени 1897 р. [13, с.42]. Це була його остання зустріч з матір’ю, з якою, на відміну від батька, в Д.І.Яворницького були досить прохолодні відносини. Він навіть не приїхав на її похорон (Ганна Матвіївна померла влітку 1916 р.).