Миргородський полк у структурі територіального та адміністративного устрою “Війська Запорозького”
Окрім того, 1764 року, внаслідок створення статутових судів згідно з судовою реформою Кирила Розумовського, миргородський полковий суд ліквідували, полкове правління перевели в Сорочинці, а полк розділили на два судові повіти (округи) – Миргородський і Остапівський. Також Рум’янцевська ревізія у складі Миргородського полку під 1765 роком фіксує Биківську волость, яка включала села Веприк та Вороньки [19, с.35]. Згодом вона відійшла до Переяславського полку.
За указом Катерини ІІ від 16 вересня 1781 р., з 9 січня 1782 р. полково-сотенний поділ Лівобережної України ліквідовано, а натомість запроваджено намісництва (таку назву спочатку мали на Україні губернії) з їхнім поділом на повіти та волості. Миргородський полк увійшов тим складом, що лишився від 1775 р. (12 сотень) до Київського намісництва (1782-1797 рр.). По повітах сотні розділено наступним чином: у Миргородський повіт увійшли частина першої Миргородської сотні, Миргородська друга, Сорочинська, Уцтивицька (частина) і Яреськівська (частина); Голтв’янський повіт – Білоцерківська, Багацька (частина), Голтв’янська, Остапівська, Хорольська (частина), Шишацька, Яреськівська (частина); Хорольський повіт – Багацька (частина), Уцтивицька (частина), Хорольська (частина); Городиський повіт – Хорольська (частина), Городиська; Лубенський повіт – Миргородська перша (частина).
В цілому ж, від 1648 р. до 1782 р. у складі Миргородського полку перебували як адміністративні одиниці такі сотні: Архангелогородська (1742-1752 рр.), Багацька (1663-65; 1672-1681; 1687-1782 рр.); Балаклійська (1663-1665 рр.); Баранівська (1663-1665 рр.); Білоцерківська (1663 – 1665; 1672 – 1782 рр.); Власівська (1676-1764 рр.); Глинська (1649-1658 рр.); Голтв’янська (1672-1676; 1687-1782 рр.); Городиська [Градизька] (1676-1782 рр.); Жигимонтівська (1654-1658 рр.); Ковалівська (1764-1775 рр.); Комишнянська (1649-1662 рр.); Костянтинівська (1649-1658 рр.); Краснопольська (1648-1658 рр.); Кременчуцька (1667-1764 рр.); Крилівська (1744-1752 рр.); Лохвицька (1649-1658 рр.); Лубенська перша та друга (1649-1658 рр.); Манжеліївська (1663-1664 рр.); Миргородська полкова та іменні і номерні (1648-1782 рр.); Омельницька (1676-1775 рр.); Остапівська (1672-1782 рр.); Панківська (1649-1651 рр.); Піщанська (1653-1658 рр.); Потоцька (1672-1775 рр.); Роменська (1649-1658 рр.); Сенчанська (1649 – 1658 рр.); Сміленська (1653-1658); Сорочинська (1658-1782 рр.); Уцтивицька (1648-1661; 1663-1782 рр.); Хомутецька (1764-1780 рр.); Хорольська (1648-1782 рр.); Цибулівська (1748-1752 рр.); Шишацька (1663-1665; 1687-1782 рр.); Яреськівська (1653-1660; 1665-1782 рр.). Відтак, фактично у складі полку постійно, без переміщень і змін перебували лише Миргородські та Хорольська сотні.
Сотенними центрами були містечка: Архангелогород (тепер Новоархангельск), Багачка (тепер Велика Багачка), Балаклійка, Баранівка, Білоцерківка, Власівка, Глинськ, Говтва (Голтва), Городище (тепер Градизьк), Жигимонтів, Комишна, Костянтинів, Кременчук, Крилів (тепер не існує), Лохвиця, Лубни, Манжелія, Миргород, Омельник, Остап’є (Остапів), Паньків. Піски, Потоки (Потік), Ромни, Сенча, Сміла, Сорочинці (до 1653 р. – Краснопіль), Устивиця, Хомутець, Хорол, Цибулів (Цибулеве), Шишаки, Яреськи.Значною науковою проблемою залишається встановлення чіткого розмежування територій сотень на місцевості (як власне й полків). Їхні межі нормативно практично ніколи не закріплювалися, проведення демаркаційних ліній не проводилося, що спричиняло постійні сварки та перерозподіли. Про це знаємо з історичних фактів, зазначених зокрема в статті К.Кушніра-Марченка [27], який описує факт розмежування спірної території у Лубенського полку за участю компанійського полковника Г.Новицького. Законодавчо більш-менш закріплювалися лише населені пункти, та й то не завжди чітко, і не завжди за однією сотнею. Наприклад, Хорол значиться в списках населених пунктів Городиської і Хорольської сотень, с. Злодіївка за Уцтивицькою і Багацькою, а с. Мала Диківщина за Шишацькою і Яреськівською сотнями. Особливо важко встановити населені пункти, адміністративно підпорядковані сотенним центрам у другій половині XVII ст. [28].
Варто також додати, що нормативне регулювання адміністративного устрою Миргородського полку здійснювалося гетьманським законодавством (універсали, декрети, ордери, рескрипти, ординанси), міжнародними (Зборівська, Білоцерківська, Переяславська угоди) та міждержавними (Андрусівське перемир’я, Бахчисарайський мир, „Вічний” мир) актами, царськими указами, розпорядженнями полковників та сотників, рішеннями полкових та сотенних правлінь, магістратів і ратуш міст.
Іншим важливим аспектом дослідження проблеми є склад адміністративних посад та перелік урядовців, котрі в той чи інший період їх займали. Розгляд їхніх функцій, повноважень, компетенції, кадрового формування та забезпечення – окрема велика тема, якої, за браком місця тут торкатися не будемо, а розглянемо окремо, більш детально та поглиблено. Наразі ж вкажемо, що адміністративним штатом полку від 1648 р. передбачалися посади полковника, полкового обозного, писаря, осавула та хорунжого. Серед миргородських полковників значаться відомі полководці та державні діячі України: Матвій Гладкий, Григорій Лісницький, Павло Животовський, Павло, Данило і Павло Апостоли. Останні в особі діда, батька і сина тримали полковий уряд в Миргороді від кінця 50-х рр. XVII ст. до кінця 30-х рр. XVIIІ ст. Миргородським полковим писарем був сподвижник Б.Хмельницького Силуян Мужиловський (1653 р.). Внаслідок ротації урядовців миргородські старшини займали високі уряди також в Лубенському, Ніжинському, Гадяцькому та інших полках. В свою чергу, через ліквдацію у 1649 р. Лубенського полку, в реєстрі миргородської старшини значаться майбутні лубенські полковники – Яків Засядько, Степан Шамлицький, Павло Швець. Серед полкової старшини знаходимо цілі династії осавулів (Зарудні), обозних (Родзянки), суддів (Остроградські).