Миргородський полк у структурі територіального та адміністративного устрою “Війська Запорозького”
В усьому розмаїтті державно-правових аспектів існування української автономії XVII – XVIII ст. нас наразі цікавить адміністративна територія та адміністрація українського козацького полку як структурного елементу форми держави. Тобто, форма державно-територіального устрою “Війська Запорозького” є об’єктом нашої студії. Предметом же – полк і сотня з їхніми структурними компонентами: населеними пунктами і урядовцями-адміністраторами. Безпосередньо у цій статті розглянемо Миргородський полк в адміністративно-територіальному та урядовому аспектах як один з найстаріших і найважливіших компонентів козацько-гетьманської автономії.
Відтак, метою цієї статті є вивчити наявні документи і з’ясувати адміністративну територію Миргородського полку і структурні елементи, що в різний час його складали.
Історіографія означеної проблеми в цілому, та Миргородського полку зокрема, не є аж надто широкою, хоча й має певні надбання. Першим в історичній науці окреслив це питання як об’єкт дослідницького пошуку Михайло Максимович [1], зробивши в об’ємній статті загальний огляд полків і сотень в адміністративному сенсі, які існували в Україні починаючи зі Зборівської угоди 1649 р., а іноді й до неї. Багато років потому працю у цьому напрямку продовжив Іван Крип’якевич, подавши в кількох статтях нарис історії полків, перелік сотень та прізвища полковників, котрі були за часів Богдана Хмельницького, тобто у 1648 – 1654 рр. [2; 3]. Загальні переліки урядів, урядовців, населених пунктів та адміністративних утворень подавали також С.Білокуров [4], Ю.Гаєцький [5], Я.Дашкевич [6], В.Панашенко [7], Т.Балабушевич [8], В.Борисенко і С.Заремба [9], В.Кривошея [10]. В теоретичному та емпіричному сенсі козацький полк як адміністративний, військовий та судовий округ свого часу був ретельно вивчений М.Слабченком [11] і В.Дядиченком [12]. В названих працях містяться дані і про Миргородський полк в різні часи його існування. Проте спеціального дослідження щодо його історії наразі немає.
Джерельною базою для нашої студії слугують архівні матеріали, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у місті Києві [13], Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського [14] та в Російському державному архіві давніх актів [15]. Переважно це документи полкових канцелярій, переписи, компути, реєстри та описи полків і сотень XVII – XVIII ст., а також універсали та ордери гетьманів, листи полкової і сотенної старшини. Значний об’єм інформації міститься в даних ревізій лівобережних полків, котрі проводилися 1666 р., 1690 р., 1718 р., 1723 р., 1729 р., 1737-38 рр., 1740-41 рр., 1752 р., 1765-69 рр. Практично всі матеріали „Генерального слідства про маєтності” полків, проведеного гетьманом Д.Апостолом, видрукувані. По Миргородському полку Г.К. Швидько опублікувала компут та ревізію 1723 р. [16]. Переписні книги 1666 р. частково опубліковані 1933 р. В.Романовським [17]. До ревізії 1740-50-х рр. [18] та до Рум’янцевського опису 1765-69 рр. [19] підготовлено покажчики населених пунктів за полками і сотнями, які на той час існували в 10 лівобічних округах та дані про які збереглися в документах. Окремі свідчення по нашій темі містяться також у таких виданнях джерел як “Акти, относящиеся к истории Юго-Западной России” [20], “Полное собрание законов Российской империи” [21], “Воссоединение Украины с Россией” [22], “Источники малороссийской истории” [23]. Використано також дані “Реєстру” 1649 р. [24] та різноманітні картографічні матеріали [25], насамперед, мапи Г.Л. де Боплана. На підставі означеного і спробуємо реалізувати поставлену мету.
Миргородський полк є одним з найстаріших військових, територіально-адміністративних та судових округів козацької України. Містечко Мир-Городок засноване в середині XVI ст. як прикордонна фортеця з татарським степом, Диким полем, хоча на території майбутнього полку вже здавна існували населені пункти, які згадуються у літописах під ХІ-ХІІ ст.: Хорол, Лубни, Градизьк, Горошин, Ромен, Лукомль. Козацтво ж колонізує цей край в першій чверті XVII ст., і вже 1625 року утворюється Миргородський козацький полк, який мав захищати маєтки Вишневецьких (так звану Вишневеччину) на Лівобережжі з центром у Лубнах від турецько-татарських спустошень. Козацькі осідки розташовуються в межиріччі Хорола та Псла і формують власне Миргородщину, а Миргород стає центром окремого Київського повіту однойменного воєводства. Миргородський полк 1625-38 рр. – це суто військовий підрозділ козацького реєстру у складі збройних сил Речі Посполитої. Вочевидь, він підпорядкувався Єремії Вишневецькому, а козаки були розселені по території, яку згодом, за часів Б.Хмельницького, розділили на Миргородський і Полтавський полки.“Ординація” 1638 р. запровадила скорочення козацького реєстру. Миргородський полк розформували і південні сотні включили до складу Чигиринського полку, а решту – до Переяславського. Реєстр 1638 р. складений у таборі під Боровицею, називає Дмитра Перехреста сотником Миргородської сотні Переяславського полку [26, с.249]. Гадаємо, що до цього він якраз і був полковником ліквідованого Миргородського полку. Отже, як бачимо, до початку „Великого повстання” Миргородщина мала військово-адміністративні козацькі традиції.
Тому вже влітку 1648 року Миргородський полк значиться в документах як військовий козацький підрозділ і як звільнена від польських окупантів адміністративна територія. Законодавчо ж Миргородський полк як адміністративну одиницю козацької автономії у складі Речі Посполитої створено 16 жовтня 1649 року після Зборівської угоди. У зв’язку з ліквідацією Лубенського полку, до нього також приєднали центральні та північні сотні останнього.