Спогади О.М.Терпигорєва як джерело до історії формування науково-технічної інтелігенції Катеринослава початку ХХ ст.
Восени 1905 року в Катеринославі організувалася Рада робітничих депутатів, а потім Коаліційний бойовий страйковий комітет з представників різних партій і угруповань, і виникло питання про пошук засобів для їх фінансування. У Комісію зі збору коштів поряд з іншими представниками інтелігенції увійшов і Олександр Митрофанович Терпигорєв [15, с.7].У січні 1906 року за антиурядову діяльність Олександр Митрофанович був таки висланий до міста Рязані, де знаходився під наглядом поліції до кінця серпня 1906 року. З великими труднощами йому вдалось отримати дозвіл на поїздку у квітні 1906 року до Петербургу для захисту дисертації у Гірничому інституті. Автор нічого не згадує про причини вислання з Катеринослава на початку 1906 року. З архівних джерел відомо, що у 1906 році Олександр Митрофанович захистив свою дисертацію в Петербурзькому гірничому інституті, бо на той час Катеринославське училище такого права не мало. Також керівництво Училища просило катеринославського генерал-губернатора дозволити О.М. Терпигорєву приїзд до Катеринослава для підготовки до захисту дисертації, але йому було відмовлено [5].
Дуже цікавим є той факт, що у спогадах Олександр Митрофанович жодного разу не згадував про те, що він керував навчальною бібліотекою училища, очевидно, вважаючи це малозначним у своїй біографії.
У 1909 році Олександр Митрофанович був знову обраний до Ради Катеринославського відділення Російського технічного товариства і до редакційного комітету журналу «Записки Екатеринославского отделения РТО», який він редагував до кінця 1916 року [15, с. 7].
Немає жодних згадок про його технічно-просвітницьку діяльність, яку він здійснював, але ж з інших джерел відомо, що він брав участь у роботі курсів для дорослих, будучи у 1905-1910 рр. на посаді керівника комісії технічної освіти [8, с. 1]. Він тільки згадує, що у ті роки (1905 р. – П. Ч.) в Катеринославі існував так званий Народний університет, у якому у вільний від роботи час навчалось багато катеринославських робітників. У народному університеті для робітників науково-популярні лекції читали інженери, вчителі, а також викладачі КВГУ [16, с. 108].
О.М. Терпигорєв у спогадах про діяльність КВГУ зазначає, що на початку навчальні плани були складені чиновниками Гірничого департаменту не дуже вдало. У них, наприклад, не виконувалась необхідна, з погляду вірності побудови всього педагогічного процесу, узгодженість і послідовність викладання дисциплін, а також основний принцип педагогіки – перехід у викладанні від простого, елементарного – до складного [11, с. 86]. Навчальний процес хоча був і недосконалим, але він постійно покращувався.
Олександр Митрофанович вважав, що основним для гірничого інженера є практична сторона використання отриманих знань. Тому проведенням практик у Катеринославському гірничому інституті він був найбільше задоволений. Як згадує автор спогадів, «багато гірничих інженерів не спускались під землю, а сиділи в канцеляріях у якості різного роду адміністраторів, членів правління чи довірених осіб акціонерних компаній і товариств, ...стає зрозумілим, наскільки катастрофічним було питання забезпечення гірничої справи кваліфікованою інженерно-технічною допомогою» [16, с. 97].
О.М. Терпигорєв брав активну участь у проведенні гірничих практик. Він згадує: «Училище прагнуло встановити зв’язок з виробництвом, у тих, звичайно, рамках, у яких це могло бути в той час» [16, с. 110]. Як зазначається у звіті Катеринославського Вищого гірничого училища за 1904 рік, «для ознайомлення з рудниками і заводами ті ж студенти здійснили екскурсії на заводи і рудники півдня Росії під керівництвом професора Терпигорєва і викладачів Рубіна і Гуськова. Студенти, переведені на ІІІ курс, займались роботами на заводах і рудниках під керівництвом професора Терпигорєва і викладачів Рубіна і Гуськова» [13, с. 5]. Між іншим, у спогадах Олександр Митрофанович згадує тільки Гуськова, а замість Рубіна він називає Протодьяконова: «Автор цих рядків і його перші асистенти В.А. Гуськов і
М.М. Протодьяконов прагнули єднати курси лекцій, які читались студентам, з практичними заняттями, на яких вирішувався ряд виробничих завдань» [16, с. 110]. Очевидно, за давністю події він дещо неточно свідчить.
У своїх спогадах О.М. Терпигорєв дуже високу оцінку дає фахівцям, які працювали в той час у Катеринославському Вищому гірничому училищі. Він відзначає, що майже всі вони були першими у розвитку гірничого мистецтва і становленні гірничої справи як науки. До цієї когорти піонерів він відносить: засновників нової науки – «Геометрія надр» І.К. Соболевського та П.М. Леонтовського, М.І. Лебедєва – видатного вченого з питань геології та палеонтології Донецького басейну [16, с. 89-90]. Особливе захоплення викликає у автора М.А. Павлов – ординарний професор КВГУ, бо саме він, за словами мемуариста, мав за собою великий досвід роботи на гірничих підприємствах Уралу [16, с. 89]. Це і не дивно, бо з ним він починав свою кар’єру на Сулинських рудниках [16, с. 78].
Автор спогадів не міг оминути революційні події на Катеринославщині, в яких брав активну участь:«В середині квітня в нашому училищі почались заняття. Зовнішній спокій зберігався до початку 1904 року, який приніс нам знову нові випробування. Стан в країні був напруженим. Наступив канун першої російської революції, і це не могло не відобразитися на настрої студентів і передової інтелігенції» [16, с. 105].