Поєднання християнських і язичницьких мотивів в орнаментах рушників центральної Чигиринщини

Орнамент "сосонка" ("ялинка"), широко розповсюджений у ви¬шивці ХІХ-ХХ ст., копіює верхньої верхньопалеолітичні наскельні малюнки - нанизані на вертикальні лінії кути, вершиною догори та донизу.

В основі таких "ялинок" лежить кут - знак, відомий ще з початків становлення мистецтва. Кути ніби відтворюють знаки роду, бо кут вершиною донизу - жіночий знак, вершиною догори - чоловічий. Таким чином в період верхнього палеоліту позначали людину.

Як зазначає С. Китова, антропоморфність знаку з`явилася на основі споглядання людиною самої себе: так відтворюється та частина тіла, звідки народжується нове життя [2, 93].

Восьмикінцеві зірки - розетки, зображені на рушникові, - давні солярні знаки, заклинання світлих, добрих сил.

Завершується композиція китицями, якими зазвичай прикра¬шали нижній орнаментний ряд рушника. Китиці - відомий знак кінця, завершеності.

Неабиякий інтерес викликає рушник з колекції Кам`янського державного історико-культурного заповідника, на якому зображе¬но могилу з хрестом, уквітчаним колосками і виноградним листям (м. Олександрівка).

Найбільш цікавий образ цього рушника півень, що сидить на хресті.

Взагалі цей образ, досить широко розповсюджений у світовій міфології, - пов`язаний з сонцем (як і сонце, півень "відраховує" час). Півень - це зооморфне втілення сонця, небесного вогню. У наших предків, древніх слов`ян, існував звичай приносити півня в жертву, молячись сварожичу - сонцю, вогню.

Півень також символізує перемогу добра над злом, дня над ніччю. В багатьох казках зустрічається мотив півня, що своїм криком розганяє нечисту силу, відлякує мерців.

Саме з півнем пов`язується і символіка воскресіння з мертвих, вічного життя. Адже півень своїм вранішнім співом віщує відродження дня, світла після ночі. Все повертається і починається спочатку [9, 309, 310).

В цьому контексті зрозуміле зображення півня на могильному хресті. Ідея, закладена в сюжет рушника, підсилюється написом: "Итам им счастье".

Листя винограду й хлібне колосся, що обвиває хрест, симво¬лізують плодоріддя й достаток. Ці образи ніби доповнюють словесне побажання померлому - відродження й благоденствія у новому житті.

У контексті християнської символіки вишивані переплетення винограду (в даному випадку лише листя) з колосками злаків можна розглядати як символи вина і хліба святого причастя.Виходячи з опису рушника, можна зробити висновок, що за призначенням він поминальний. У наших предків існував звичай вивішувати рушник (іноді фартух) на могильному хресті. Це було ритуальне дійство, що символізувало передачу або демонстрацію жертви, дару померлому родичеві, від якого живі сподівалися захисту й опіки. Цей звичай був притаманний усім слов`янським народам і особливо стосувався поминальних днів, коли, за народ¬ними віруваннями, душі померлих приходять на цей світ відвідати своїх рідних [6, 14].

В деяких місцевостях в такі дні рушник вивішували з вікна і ставили на нього запалену свічку. Рушник ставав своєрідною дорогою, по якій душі померлих можуть завітати до хати [7, 61).

Отже, у своїй доповіді ми спробували прослідкувати, як поєднується християнська та язичницька символіка в орнаментах рушників (за матеріалами фондів Кам`янського державного історико-культурного заповідника). Зробили це на прикладі кількох зразків, де, на нашу думку, прояви язичництва й християнства є найбільш яскравими.

Проте на дослідження чекають і інші рушники, зокрема й ті, де зображено світове древо (серед них і чернецькі), землеробські, весільні, рушники із рослинними, орнітоморфними та антропо¬морфними зображеннями, рушники з жанровими сценками іт. д.