Дослідники некрополів з хрестами козацького типу

Дослідженням кам’яних хрестів Волині займалися М.Сохацький [21] та О.Дегтярчук [22], на праці яких посилається автор при порівнянні меморіалів. Слід зауважити, що кам’яні хрести для Волині (зона мішаних лісів) не є типовим і зустрічаються досить рідко. Традиційно на могилах встановлювали дубові хрести. Кам’яні споруди ставились переважно на могилах козаків, які потрапили в ті краї, розпорошившись після Берестецької битви [23]. Наприклад, у с. Івання Дубенського району на захід від церкви знаходяться два хрести грецького типу, виготовлені з білого пісковика. Написи на них відсутні. У с. Мирогоща знайдені два хрести грецького типу і один розширеного. Поховання в селі Млинівці Кременецького району нараховує 16 хрестів. Вони виготовлені з пісковика. 13 з них – грецькі, 1 – мальтійський, 2 – розширених. Отже, як бачимо, типи найбільш поширених на Волині хрестів співпадають з подібними на Придніпров’ї. Схожим для цих регіонів є досить рідке застосування граніту як матеріалу для виготовлення намогильних монументів (на Волині – у с. Морозівка Корецького району, у нас – поблизу руїн Кодацької фортеці). Це пояснюється бідністю покладів цього каменю. Особливістю Волині є позначення кам’яними хрестами дитячих та жіночих поховань. Досить часто кам’яні меморіали у цьому регіоні ставились на честь якоїсь події. Так, при дослідженні І.К.Свєшніковим козацького кладовища біля Михайлівської церкви (Берестечко) було знайдено два хрести без поховань під ними [24].

Повною мірою різняться написи на хрестах Волині та Придніпров’я. Більшість написів рідного для автора регіону починається словами “Здесь почивает раб Божий ...”. Іноді зустрічаються також “Преставился раб ...” та “Здесь погребен ...”. Написи виконані мішаною (церковно-слов’янською і українською) мовою. Часто зустрічаються криптоніми “ІН-ЦІ” (Ісус Назаритянин – Цар Іудейський). Дуже рідко написи на хрестах Дніпропетровщини, крім імені і дати смерті, несуть у собі додаткову інформацію про фах, стан, вік і т.п. померлого. На Волині більшість хрестів не мають написів, але якщо вони все ж таки мають місце, то відрізняються оригінальністю. Наприклад, на північний схід від села Пилипче знаходиться кам’яний хрест з викарбованими словами: “Євстафій Мельник. Помоліться по мені брати” [25].

Хрести Поділля, за думкою Широцького, виділялись орнаментом та прикрасами [26]. Орнамент був в основному рослинний “ ... у образі повійковатих ліній в середині й трилисників, рож і всіляких зубчиків й ріжних листочків на краях, що має певний зв’язок з легендами про смерть Христову й відкуплення нас людей від смерті” [27]. Слід констатувати, що традиційним для Поділля хрестом є дерев’яний. Широцький вказує на випадки, коли не дивлячись на великі поклади граніту поблизу села, місцеві жителі продовжували робити хрести з дерева. На Придніпров’ї густо орнаментованих кам’яних хрестів майже не існує.

Тетяна Березовська дослідила козацький некрополь, розташований в південно-східній частині селища Нова Богданівна Миколаївського району Миколаївської області [28]. Він складався з 85 хрестів, які поділялись так: трилистих – 31, лапчатих – (за типологією Сапожникова) – 48 . На трьох кам’яних постаментах під прямокутними хрестами зображені триповерхові будівлі. На двох хрестах, форму яких Березовська визначила як “пізанську”, зображено православну церкву. Різьблення виконано у виразному рельєфі. Всі частини церковної будівлі підібрані за масштабом. Композиційно церква неначе виростає з надгробка і випростовується вгору. А лапки хреста є її органічним продовженням. З хрестів некрополя звертає на себе увагу пам’ятник з християнським символом Всевидючого ока [29]. В Богданівці є кілька кам’яних кар’єрів пісчаника та рушняка, з яких і були створені хрести.Р.О.Шувалов дослідив Куяльницьке козацьке кладовище в Одесі, яке нараховує 205 старовинних надгробків [30]. На 33-х хрестах збереглися надписи. Всі вони починаються словами “здєсь почиває раб Божій”, далі – ім’я і рік смерті. Детальному вивченню Куяльницького кладовища допомогли метричні книги Вознесенської церкви. На жаль, на Дніпропетровщині метричних книг, які б сприяли комплексному вивченню козацьких некрополів, майже не залишилось. Хрести цвинтаря Шувалов поділив на 32 типи. Часто зустрічаються різні форми грецького типу, розширеного, мальтійського, променистого, круглого, трилистого. Рідко можна знайти шестикінцеві та восьмикінцеві хрести. У розширеному, мальтійському та променистому типах хрестів зустрічається півколо у вигляді півмісяця. Воно, на думку Шувалова, асоціюється з прибуттям християнства на Русь зі сходу, з Візантії та символізує підкорення усіх невірних. Шувалов вважає, що хрести з півмісяцем в основі та променистий тип хреста були характерні саме для Півдня України, бо вони не зустрічаються в інших регіонах нашої держави. Автор погоджується з ученим щодо півмісяця. Єдиний відомий на Дніпропетровщині хрест з півмісяцем в основі знаходиться на півдні нашої області в с. Ленінське та, на думку автора, поширений значно далі Степового Півдня. І.Сапожников, який вважається провідним дослідником надмогильних хрестів Північно-Західного Причорномор’я, припускає, що зображення півмісяця, яке зустрічається на хрестах, що датуються 1836-1906 рр., можна пов’язати з появою медалей для нижчих чинів – учасників російсько-турецьких війн 1828-1829 рр. і 1877-1878 рр.

Козацькі цвинтарі Причорномор’я вражають високим художнім рівнем виконання хрестів, значною кількістю складних форм кам’яних меморіальних споруд. Певною мірою це пояснюється наявністю великих покладів будівельного матеріалу та проживанням кваліфікованих різьбярів у цьому регіоні. На відміну від некрополів, досліджуваних І.Сапожниковим та Р.Шуваловим, надмогильні пам’ятники Придніпро’я значно скромніші, прості і невибагливі.