Дослідники некрополів з хрестами козацького типу

Лише не початку 1990-х років склалися умови для відродженя козацького меморіалознавства. Дослідницькі роботи провадились за двома напрямками: архівні та бібліографічні розшуки і польові археологічні розвідки. Координацію останніх взяв на себе науково-дослідний центр “Часи козацькі” Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, створений у 1990 році. Провідну роль у цьому центрі відіграють колишні і теперішні співробітники Інституту археології НАН України (Д.Телегін, О.Титова, І.Сапожников та ін.). Видавнича діяльність цієї організації була досить плідною. За 1992-2003 роки було випущено одинадцять випусків збірників статей “Археологічні дослідження пам’яток українського козацтва” та “Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні”. Вони містили певні публікації, присвячені результатам розвідок козацьких надгробків і написані вченими з різних куточків України. Це праці Т.Березовської (Миколаїв), Р.О.Шувалова (Одеса), Д.Я.Телегіна (Київ), М.Сохацького (Тернопільщина), О.Дехтярчука (Дубно), О.Паталаха (Херсонщина), П.Горішнього (Чигирин) та інших.Придніпров’я торкаються лише кілька статей В.В.Титова (наприклад, “Дослідження пам’яток козацького періоду на Криворіжжі”) [14]. В ній використовувались матеріали експедиції “Козацькими шляхами”, в якій брав участь і автор. Експедиція була сформована на базі учнів та викладачів Жовтневого ліцею м. Кривого Рогу і мала на меті: пошук та фіксацію пам’яток Запорізької Січі, збір матеріалів по українознавству і краєзнавству в селах по маршруту руху і т. ін. [15].

Розглядаючи дослідження у сфері козацького меморіалознавства потрібно відмітити корифея цього напрямку – І.В.Сапожникова. Саме діяльність цього вченого призвела до поширення здобутків у галузі дослідження надгробків періоду Запорозької Січі. На думку І.В.Сапожникова, меморіалознавство не є самостійною історичною дисципліною, а повинне розглядатися у якості особливого напрямку археології чи етнографії. Дослідник також вважає, що на основі даних цього напрямку неможливо зробити достовірних висновків, а можна лише проілюструвати здобутки, отримані на базі традиційних історичних джерел.

Точка зору автора співпадає з поглядом І.В.Сапожникова на перспективи розвитку меморіалознавства лише частково. Ми вважаємо, що цей напрямок можливо віднести до археології як структурний підрозділ,але він також дає змогу робити самостійні висновки щодо, наприклад, етно-історичних процесів окремої місцевості. За типами кам’яних хрестів можна визначити національний склад населення (в с. Шестерня Дніпропетровської області, наприклад, є кілька хрестів оригінальної форми, характерної для поляків).

Переходячи до питання типологізації козацьких хрестів, слід відмітити його надзвичайну складність. Напевно кожен, не виключаючи і автора, хто опрацював досить значну кількість матеріалу стосовно кам’яних хрестів, відчув нагальну потребу у створенні єдиної в Україні класифікації цих пам’ятників. На жаль, сучасний стан цієї проблеми характеризується тим, що кожен вчений називає певний тип хреста так, як вважає за потрібне. Іноді це справді привносить щось якісно нове, але найчастіше лише поглиблює хаос у типології хрестів.

Дореволюційні дослідники А.Спицин, І.Шляпкін перші спробували систематизувати розрізнені відомості про поодинокі поховання з кам’яними хрестами в Україні, Новгородщині, Псковщині, Естонії, Швеції. Вони нарахували сім типів таких хрестів. К. Широцький базовими типами хрестів в Україні називає слідуючі зразки цих пам’яток:

1. трьох кінцевий (crux comissa; розбійницький чи антонівський) – такий, що складається з двох брусків (поперечних), які перетинаються не посередині, а зверху;

2. скісний із чотирма кінцями (crux decussata; андріївський чи бургундський) – складається з двох поперечників, перехрещених навкіс посередині;

3. прямий чотирьох кінцевий (crux immissa) – створений перехрещенням двох брусків під прямим кутом;4. шести-восьми кінцевий хрест. Саме урізноманітнення та поєднання цих типів хрестів на думку Широцького, створило цілу низку яскравих форм намогильних пам’ятників [16].

Сучасний дослідник меморіалознавства Р.Шувалов у 1993 році тільки на Куяльницькому цвинтарі визначив 32 форми козацьких хрестів [17]. У 1995 році Р.Шувалов та І.Сапожников на основі матеріалу, зібраного у Північно-Західному Надчорномор’ї, розробили загальноприйняту типологізацію кам’яних хрестів. Вчені виділили 176 видів хрестів і стел з їх зображеннями, розділених на 12 основних груп (за формами основ, що зображують Голгофу, пропорціями рамен, присутністю або відсутністю інших конструктивних деталей). Погоджуючись в цілому з класифікацією Сапожникова-Шувалова, автор спробує дещо змінити та уточнити її, адаптувавши до намогильних споруд Придніпров’я:

I. “Грецький” хрест. Утворюється схрещенням прямокутних або квадратних рамен, що перетинаються під прямим кутом. Основна ознака хреста – рівність рамен. Догматично це означає заклик до Христа усіх чотирьох сторін світу.