Благодійницька діяльність Е.К.Бродського (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

З цього часу почалась активна діяльність Бродського в Верхньодніпровському повіті. В 1881 р. Ераст Костянтинович став попечителем Саксаганського ремісничого училища. В постановах повітових земських зборів за 1880 р. сказано: «...Собрание Верхнеднепровского уездного земства постановило просить Эраста Константиновича Бродского принять звание Попечителя, а не заведующего Саксаганским училищем» [11].У подальшому Ераст Костянтинович багато чого зробив для цього закладу: розширення площі, проведення електричного світла, введення нових навчальних курсів, а також організація щорічних виставок і ярмарок, на яких експонувались і продавались вироби учнів та викладачів училища.

Крім Саксаганського, Бродський опікувався Верхньодніпровським міським училищем (з лютого 1890 р.), яке було відкрито в 1872 р. [12].У 1889-му Ераста Костянтиновича було призначено попечителем Комісарівського однокласного училища [13].Разом з сином Всеволодом він входив до опікунської ради Верхньодніпровської жіночої гімназії [14].

Ераст Костянтинович був зацікавлений у підвищенні освітнього рівня сільського населення і це проявлялось не лише в опікуванні навчальними закладами. На засіданні земського зібрання Верхньодніпровського повіту неодноразово обговорювались питання освіти сільських дітей. Зокрема в постановах за 1891 р. зазначається: «При обуждении вопроса об увеличении срока учебного курса вместо трех зимних сезонов до шести, Председатель Бродский возразил, что из проекта И.Д.Яковлева видно, что крестьянскому мальчику придется учиться до женитьбы, но он полагает, что разрешая этот вопрос, следует принимать экономическое положение народа и в виду того, что отныне дети будут приниматься в более зрелом возрасте, а, следовательно, и должны идти в науке успешнее, и если можно продлить срок ученья, то не далее как до 14-летнего возраста» [15].Однак поставало питання, як примусити дітей відвідувати школу. Тому було вирішено перекласти відповідальність за це на батьків: « Нужно брать подписку у родителей детей, поступающих в школу, что дети будут посещать аккуратно школу. В продолжение 25-летнего срока Земством в этом направлении ничего не было сделано, хотя на народное образование затрачено громадные суммы и результаты этих затрат печальны – грамотных совсем нет. В случае невыполнения подписки без законных причин нарушители подвергаются штрафу в размере 1-го рубля» [16].

У 1899 р. за ініціативи Бродського була відкрита Верхньодніпровська нижча сільськогосподарська школа. Дозвіл на відкриття Ераст Костянтинович отримав від Миколи ІІ у 1895 році [17].Для навчального закладу Бродський виділив 40 десятин власної землі і фінансував будівництво учбового корпусу з пансіоном для проживання учнів. Протягом 8 років він утримував цю школу на власні кошти. В збірнику відомостей про сільськогосподарську освіту за 1905 р. так описується цей факт: «Верхнеднепровская сельскохозяйственная школа учреждена в память бракосочетания Их Императорского Величества Николая Александровича и Государыни Императрицы Александры Федоровны, Екатеринославским Губернским Земством на участке земли 40 десятин, подаренном Советником Эрастом Константиновичем Бродским при селе Комиссаровка Верхнеднепровского уезда. Ближайшие пункты: ж.д. станция Эрастовка в 2-х верстах, почтово-телеграфная станция с врачебным пунктом в с. Саксагань в 12-ти верстах, пароходная пристань в г. Верхнеднепровск в 55-ти верстах, губернский г. Екатеринослав в 92-х верстах. Школа открыта 7 ноября 1899 года» [18].

Верхньодніпровська нижча сільськогосподарська школа займала площу 187,3 десятин землі. При ній існували столярна, ковальська, слюсарна, токарська майстерні, стадо худоби норманської породи та дослідне поле [19]. Навчання в школі тривало 3 роки. В збірнику відомостей про сільськогосподарську освіту за 1903 р. мета навчання сформульована так: «Распространение в народе преимущественно путем практических занятий основных знаний по сельскому хозяйству вообще, в частности, по скотоводству, садоводству, огородничеству, а также по ремеслам: столярному, кузнечному и слесарному» [20].В умовах прийому було записано, що до школи приймались учні – представники усіх станів, особливо селяни (віком не молодші 15 років), проте навчання було платним. Учні жили в школі, там і харчувались, мали класну, парадну та робочу форми, за що батьки платили 150 рублів. 10 учнів утримувались за кошти Катеринославського Губернського Земства і 20 учнів – за рахунок повітових земств (Верхньодніпровського, Бахмутського, Павлоградського та Новомосковского). По закінченні школи вони отримували звання сільськогосподарського старости, який був помічником дільничого агронома.

1 вересня 1911 р. Верхньодніпровська нижча сільськогосподарська школа була реформована в середнє сільськогосподарське училище, згідно з законом, підписаним імператором 18 травня цього року. Строк навчання збільшувався до 6 років. Всього тоді було відкрито 5 середніх сільськогосподарських училищ: Донське у Новочеркаську, Ковенське, Верхньодніпровське, Омське і Тамбовське [21].

У жовтні 1911 р. черговими повітовими земськими зборами в Верхньодніпровському середньому сільськогосподарському училищі було затверджено 3 стипендії по 180 рублів: 1) імені Голови Ради Міністрів П.А.Столипіна; 2) імені Попечителя училища Дійсного Статського Радника Е.К.Бродського; 3) імені Голови Верхньодніпровської повітової земської Управи А.Г.Харченка. З 1916 р. навчальний заклад на клопотання губернського та повітового земств почав носити ім’я його засновника [22].