Благодійницька діяльність Е.К.Бродського (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Особа Ераста Костянтиновича Бродського привертає увагу кожного, хто вивчає історію нашого краю кінця ХІХ – початку ХХ ст. Це людина, яка 40 років свого життя присвятила служінню рідному повіту та губернії. Результатом його діяльності є селище, засновником якого по праву можна вважати Е.К.Бродського, та технікум, що до сьогодні готує спеціалістів у галузі сільського господарства і орієнтований більше всього на сільську молодь.

Першою і на довгий час єдиною спробою висвітлити діяльність Ераста Костянтиновича, був виданий ще за його життя біографічний нарис (1908 рік) [1], присвячений 25-річчю перебування Бродського на посаді предводителя дворянства Верхньодніпровського повіту. В цій книжці перераховувались його заслуги перед повітом та губерією. Вона висвітлює такі біографічні факти як місце народження, перші роки життя, період навчання, подорож до Європи, і тому вона і нині вважається єдиним джерелом інформації про ранній період діяльності Е.К.Бродського.

З часу виходу в світ першого біографічного нарису до початку 1990-х років постать Ераста Костянтиновича була призабутою. У 1991 р. в місцевій районній газеті «Ударний фронт» вийшла замітка В.Г.Карпенка про те, як будувалось приміщення Ерастівського технікуму, засновником і попечителем якого був Бродський [2]. Автор ще до війни спілкувався з виконробом будівництва Морюхою і той стверджував, що зведення нового корпусу Ераст Костянтинович розпочав за власні кошти, не дочекавшись надходження з казни. Ряд заміток та розвідок Г.Руденка, В.Сторожка, А.Мітька, В.Короля та В.Джміля про Е.К.Бродського з’явились у 1998-1999 рр. і були приурочені до сторіччя цього навчального закладу [3]. У 2006 р. на честь приїзду онука Ераста Костянтиновича Е.М. Бикова вийшов біографічний нарис В.К.Джміля про засновника технікуму [4].Однак наведені вище розвідки здебільшого носили публіцистичний характер і були спрямовані на популяризацію постаті Е.К.Бродського.

Проте в цілому життя та діяльність Ераста Костянтиновича Бродського залишились поза увагою дослідників. Для того, щоб розкрити їх, звертаємось до такого виду джерел, як звіти та постанови Верхньодніпровських повітових земських зборів, які охоплюють період 1880-1915 рр. Інформація, що міститься в них, стосується господарчої та громадської, а також і доброчинної діяльності Е.К.Бродського як на повітовому, так і на губернському рівнях. Однак не збереглись звіти за 1881-1888, 1891-1909 та 1914 рр., і цей факт створює ускладнення при дослідженні даної проблематики. Однак на підставі збережених джерел можна скласти певну картину багаторічної діяльності Е.К.Бродського.

Ераст Костянтинович Бродський народився 20 серпня 1851 р. у маєтку Іванівка Верхньодніпровського повіту. Виховувався вдома, початкову освіту отримав від приватного учителя. Потім вступив до Катеринославської класичної гімназії, яку успішно закінчив. Ераст продовжував здобувати освіту на юридичному факультеті Новоросійського університету. В 1874 р. закінчив цей навчальний заклад з відзнакою. За бажанням батька Бродський почав юридичну службу в різних відомствах Московського округу, потім перейшов на роботу старшим чиновником з особливих доручень в канцелярію Царства Польського [5].

Приблизно в 1877-1878 рр. Ераст Костянтинович покинув державну службу і повернувся додому. В біографічному нарисі 1908 р. зазначено, що причиною цього стало прагнення допомогти батькові підняти господарство. Тому він направився за кордон, щоб на власному досвіді вивчити особливості розведення худоби в кліматичних умовах, схожих на місцеві [6]. Проте існувала ще одна причина такого вчинку. В своїх спогадах донька Бродського Софія Ерастівна зазначала, що батько приблизно в 1875-1878 рр. служив у Варшаві чиновником з особливих доручень при генерал-губернаторові П.Є.Коцебу. Там він розслідував справу в Ченстохові – крадіжку одним з поліцейських посудин для пожертвувань при костьолі. Бродському було доручено делікатно владнати цю справу і він впорався з цим завданням. Поліцейського, що здійснив крадіжку, було переведено в інше місце. Після приїзду Ераста Костянтиновича з Ченстохова наступного ранку до нього прийшов поліцмейстер Варшави з вдячністю. Далі Софія Ерастівна згадувала: «При прощании, при подаче руки отец почувствовал бумажку, которая оказалась 500-рублевой. Отец был молод, горяч, силен, дал полицмейстеру пощечину, выбив два зуба. Пришлось тому умыть кровь и уйти». Після цього Бродський прийшов до Є.П.Коцебу з проханням про відставку. Генерал-губернатор був дуже здивований і не погоджувався відпускати Ераста, стверджуючи, що той шкодить своїй кар’єрі. Як зазначала Софія Ерастівна, «выслушав, генерал сказал отцу: «Эраст Константинович, я вас хорошо понимаю, я сделал бы то же самое. Я очень сожалею, теряя такого благородного и способного человека, как Вы». Після повернення додому відбулась суперечка між Бродським та його батьком, який не погоджувався з рішенням сина покинути службу [7].За три роки перебування в Європі Е.К.Бродський освоїв основні галузі розведення худоби: підбір, утримання, відгодівлю, визначення забійної ваги та якості. З Італії до свого родового маєтку в Іванівці Ераст Костянтинович завіз племінний молодняк великої рогатої худоби (порода Романьоле) для схрещування з сірою українською породою, в результаті чого він отримав пристосований до місцевих умов гібрид, який уславився високою м’ясною та робочою продуктивністю [8].

Ще в 1876 р. Бродського обрали почесним мировим суддею та представником повітового і губернського земств для участі в роботі залізничного департаменту [9],а в 1880 р. на посаду предводителя дворянства Верхньодніпровського повіту, на якій він прослужив 28 років [10].