Сповідна книга Старокодацької запорозької хрестової наміснії 1766 року як джерело до вивчення історії поселень вольностей військових

До Старокодацької наміснії входили парафії дев`ятьох поселень: чотирьох містечок - Новий Кодак (церква Святого Миколая), Старий Кодак (цсрква Святого Михайла), Стара Самара (церква Покрови Пресвятої Богородиці), Самарчик (церква Живоначальної Трійці) та п`ятьох сіл - Кам`янка (церква Преображення Господня), Данилівка (церква Покрови Пресвятої Богородиці), Курилівка (церква Великомученика Георгія), Кам`янське (церква Різдва Пресвятої Богородиці) і Романкове (церква Успіння Пресвятої Богородиці). Саме сповідні розписи цих церков входять до книги.

Сповідна книга Старокодацької наміснії має 174 аркуші, папі пошкоджено вологою, відреставрована у 1968 р. Особливо постраждала нижи частина справи, через що майже втрачено засвідчувальні поаркушні скріпи І нижньому полі, проте основний текст зберігся відносно добре, за виняткої перших трьох аркушів, де втрачено від двох до п`яти рядків тексту. Розпиі написано розбірливим почерком, тести таблиць вміщено в рамку. Розписі складаються з заголовку, таблиці, зведених даних, засвідчувального напису підписів священиків церкви і, часом, дияконів, які також поаркушно скріплювали розпис. У заголовку зазначалися вид документа (п`ять з них названо „реєстрами", цей термін характерний для діловодства Запорозької військової канцелярії), назва наміснії (інколи відсутня), містечка чи села, церкви, прізвища священиків і зміст розпису: „Роспись містечка Старой Самарі ц[е]ркви Покрова Пресвятія Б[огороди]цы священиков Стефана Василіева Ластовицкого да Иоана Іванова Гамалії обрітающихся при оной церкви в приході нижеявлених людей со обьявленіем против коегождо іменны, о битиї їх в св[я]тую четирідесятницю у исповіди і св[я]тих таин причастия, і кто ж ісповідался токмо, не причастился, і кто ж ни исповідался 1766 году" [12].

Таблиця складається з 8 граф: у першій („Дворов") зазначалися порядкові номери дворів. Найбільше дворів було у містечку Самарчику - 255, далі: Новому Кодаку - 121, Курилівці - 85 і Романковому - 62, Кам`янському - 52, Старому Кодаку - 50, Данилівці - 46 і Кам`янці - 44. А найменше в Старій Самарі - 2, і це тільки двори духовенства. Очевидно, коли Стара Самара перейшла під владу запорожців то, щоб остаточно припинити спір з Полтавським полком за старосамарські землі, 1762 р. загін під командою військового осавула Лук`яна Великого розграбував містечко „и мноих жителів - Л.Г.] поувечівали и из города Самарі прочь повигонили, а жиля их забралі и перевезли с оной Старой Самарі, містечка, в их заропожския міста, і в едни три дні разорили оной Старой Самарі всіх жителей доми, которие жители розбрились в безвістние міста" [13]. Церкву не зачепили і служба там продовжувалася, як видно з розпису 1766 року [14].

У Другій – третій графах („Число людей") зазначалися номери осіб чоловічої та жіночої статі, причому кожна графа мала самостійну нумерацію. Як правило, чоловіків було більше ніж жінок, за винятком села Данилівки, де пеоеважали жінки (на 18 осіб), проте різниця була невеликою, найбільшою вона була в містечку Самарчику - 84 чоловіки та Новому Кодаку — 38, в інших поселеннях в межах 10 — 23 чоловіків. Разом у наміснії мешкало 4089 чоловіків і 3913 жінок.У четверту графу вписувалися назви станів, а в полі таблиці - імена та прізвища (тільки для глави сім`ї) парафіян. Населення Старокодацької наміснії поділялося на три стани: духовенство („Духовніе и их домашніе"), у 46 дворах проживало 288 осіб - 167 чоловіків і 121 жінка); козаки („Военніе и их домашніе"), у 269 дворах проживало 2465 осіб - 1234 чоловіків і 1231 жінка; посполиті („Посполитіе и их домашніе"), у 402 дворах проживало 5107 осіб - 2610 чоловіків і 2497 жінок; наймитів („Служителів"), які проживали у дворах представників усіх трьох станів, їх було 142 особи - 78 чоловіків і 64 жінки. Жителі семи поселень поділялися на три стани. Тільки у Старій Самарі проживали представники лише духовного, а у Курилівці - духовного і козацького станів, тобто не було посполитих, які у Старокодацькій наміснії переважали; не мали наймитів жителі села Данилівка.

Відповідно до текстової частини у кожному з дворів проживало кілька сімей; оскільки споріднення між ними майже не зазначено і господарі таких сімей мали відмінні (прізвиська) прізвища, можна вважати, що мешкала кожна сім`я в окремій хаті, що було характерним для даного часу. Таких сімей у дворах було від двох до восьми, проте у дворах священиків, а часто і в козацьких значилося по одній сім`ї. Серед козацьких переважали двори, в яких проживало дві - три сім`ї, проте достатньо було й таких, де було по чотири - сім сімей; серед посполитських у більшості дворів значилося по три – чотири сім`ї, але багато й по п`ять - вісім сімей. В середньому на двір припадало три - чотири сім`ї, що можна підтвердити й таким прикладом: у 1762 році в містечку Самарчику налічувалося 1000 хат [15], за розписом самарчицької парафії, 1766 році в ній було 255 дворів [16], тобто на двір припадало близько 4 хат (сімей)

До реєстрів у межах дворів сім`ї записувалися з нового рядка. Якщо сім`я була повною, то прізвище найчастіше вказувалося один раз для всіх її членів при іменах глав, для їхніх дружин і дітей - тільки ім`я. У разі смерті одного з подружжя, для того, хто лишився живим, зазначалося вдівство, дружина-вдова також очолювала список сім`ї. За нею переважно зберігалося прізвище чоловіка – "вдова Ірина Сугачка, вдова Мотрона Шпичиха" тощо, проте часом зазначалося тільки ім`я. Дітей, що сповідувалися і причащалися в наміснії, проживало 4805 осіб, а таких, тільки причащали, тобто яким не виповнилося 7 років, було 1476 осіб, разом 6281 особа. Тобто громада була досить молодою, дорослого населенні нараховувалося 1721 особа. Крім власних дітей, до складу сім`ї входили малолітні та неодружені племінники, брати і сестри, а також самітні матері та інші родичі (дядько, тітка тощо). На відміну від інших джерел, в сповідних розписах імена подавалися у повній церковній формі: Іоанн (рідко Іван), Іяков (рідко Яків), Феодор тощо.