Державницька ідея в російській історігорафії

Відома ідеологема М.Покровського «торговий капітал» була також епіфеноменом державницької свідомості. Самодержавство і бюрократія - органи влади торгового капіталізму в умовах поза¬економічного примусу, Московське царство - це «торговий капітал у мономаховій шапці»,

Більш того, державницькі ідеї стали складовою радянської історичної концепції. На двійчастий характер цієї концепції звер¬нув увагу один з перших її критиків Г.Федотов. Протиріччя поляга¬ло у поєднанні реабілітованої державницької ідеї з класовим підхо¬дом: до XVIст. - позитивний процес розбудови держави, з XVIIст. вона стає об'єктом ненависті, «тлом для революції» [І 7, с.158].

У кінцевому розрахунку виникає цілком природне питання: у чому живучість, разюча мімікрія державницької ідеології? Навряд чи було випадковим збігання у свідомості консервативних, лібе¬ральних та марксистських авторів ідей щодо особливої ролі держа¬ви в російській історії, культурі, політиці, економіці, ідеології. Йдеться про державницьку свідомість, етатистський стиль мислен¬ня російських інтелектуалів.

Звичайно, ідеалізація ролі держави в Історії Росії має своїм підґрунтям історичні реалії, як-от величезний простір, суворий клімат, рівнинний ландшафт, що зумовили розпорошеність нечисленного населення. Політична влада в таких умовах виконує інтегруючи функції. Все це призвело до абсолютизації, фетишизації ролі держави в суспільній свідомості.

У XVIII-XIXст. ці особливості набувають рефлексивних форм в офіційній ідеології та історичній науці: М.Карамзін навіть формулює принцип «державної моральності» («государственной нравственности»), згідно якої кожний освічений громадянин повинен знати минуле своєї країни. Історія Росії сприймалась як історія самодержавства, У XIXст. поряд з ідеєю державності в громадській свідомості кристалізується ідея соборності, «общинності», «Земли» (у слов'янофілів). Ця опозиція «держава - соборність» зберігається до наших часів і знаходить модерні інтерпретації. Однією з таких інтерпретацій є концепція «великого суспільства» Ол. Ахієзера, за допомогою якої автор прагне проаналізувати становище, що склалось після розпаду СРСР. «Велике суспільство», ядро якого становить державність, та локальні спільноти (сім'я, рід, громада тощо), тоталітаризм і локалізм, авторитарний та соборний ідеали - діалектика їх взаємодії визначає сенс російської історії. Крах «великого суспільства» у 1917 р., розпад СРСР - це спроба подолати розкол між народом і владою, пошук рівноваги між «великим суспільством» та народами, які прагнуть до утворення своїх власних «великих суспільств» [1, с.18]. Якщо продовжити думку Ол. Ахієзера, то Україна зараз рухається по шляху утворен¬ня вчасного «великого суспільства» з такими необхідними атрибутами як державність та соборність.

Державницька школа як предмет нашого огляду - це окремий випадок державницької свідомості в її наукових формах. У попе¬редній історіографічній традиції наголошувалось на ідейно-політичному характері світогляду державників. їх погляди оцінювалась як вершина буржуазного лібералізму в Росії, політична програма реформ «зверху».Науковий сенс, історико-філософські витоки цього явища річ міської історіографії залишались нібито на периферії спеціаль¬них досліджень. XIXст., як відомо, - вік націоналізму. Ідейним підґрунтям його був романтизм. Втім на російському ґрунті націоналізм набуває державницького характеру. У світогляді державни¬цької школи старий «державницький міф» немов оживає, дістає соціаль¬ного змісту, романтичного забарвлення.

Словом, йдеться про зміну акцентів щодо визначення ролі та місця державницької школи в російській історіографії. Час переоцінки мабуть ще не прийшов.

Бібліографічні посилання

1.Ахиезер А. С. Россия как большое общество // Вопр. философни. 1993. № 1

2.Вестник Европы 1886. №10.

3.Дубровскнй А. М. Государственное направление // Отечественная история с древнейших времен до 1947 года : Энциклопедия. М., 1994. Т. 1.

4.Иллерицкий В. Е. О государственной школе в русской историографии // Вопр. истории. 1959. № 5.

5.Историография истории СССР с древнейших времен до Великой Октябрьской социалистической революции / Под ред. В.Е.Иллерицкого, И.А.Кудрявцева М., 1971.