Державницька ідея в російській історігорафії
Важливою складовою романтичного світогляду був принцип органічного розвитку російської державності. Ця ідея державницької школи протистояла статичній схемі історії держави Російської Карамзіна та істориків XVIIIст.
Зрозуміло, що світогляд російських державників мав історичний характер, і сама школа пройшла певні етапи еволюції. Початковий етап пов'язаний з діяльністю Д.Кавеліна. Доробком його була загальна концепція російської державності з точки зору принципу органічності. Кавеліним була започаткована трьохчленна схема історії Росії: родові-вотчинні-державні взаємини.
Родові стосунки поступово починають руйнуватися родинним чинником. Княжий рід з часом роздрібнюється на окремі сім`ї, з появою яких виникає поняття власності. На зміну принципу родового володіння руською землею приходить вотчине володіння, яке і зумовлює всю систему суспільних взаємин на другому етапі російської історії (з XIIст.). У процесі збирання земель князями виникає величезна вотчина - Московське царство, яке у XVIIIст. остаточно перетворюється на державу, «тобто стало державою у настоящему розумінні слова».
Вотчинний устрій Кавелін розглядає як першу форму держав¬ної організації, що цілком відповідає ідеї органічності руського історичного процесу, яка і визначає особливості державної схеми на першому етапі формування державницької школи.
На другому етапі ідейним промотором державницької школи. який завершує її теоретичне обґрунтування, виступає Б.Чичерін. Як і Кавелін Чичерін вилучає три етапи руської історії: 1) кровний союз; 2) громадянський союз; 3) державний союз. Перший період характеризується існуванням приватного права, другий—вотчин¬ного, третій означав перехід до публічно-правової громадської ор¬ганізації. Родовий лад, на думку Чичеріна, був неспроможний утворити широкі суспільні зв'язки. Політична влада була привнесе на варязькими князями. На відміну від своїх попередників (Погоді-на, Соловйова, Кавеліна) Чичерін наголошує на факті завоювання (під впливом французьких романтиків). Якщо перехід від родового ладу до вотчинного виводився Чичеріним з факту завоювання, то зміну вотчинного устрою державним він пов'язував з таким зовніш нім чинником як татаро-монгольський гніт. Остаточне затверджен ня державної організації дослідник пов'язує з вирішальним впли вом західноєвропейської культури, через посередництво якої Росія засвоїла публічне право. Якщо західні народи, вважав Чичерін, здобули свою теоретичну освіту з римського права, на грунті якого вони виникли, то Росія повинна отримати його від західних народів.
На відміну від Кавеліна схема руської історії у Чичеріна набуває формалізованого характеру, еволюція права зумовлює змі ну громадських форм життя. Втім ідея державності доводиться Чи черіним до логічного завершення: держава постає як деміург російської історії.
Третій етап репрезентований діяльністю так званої юридичної школи. Історики-юристи В.Сергієвич, О.Градовський, Ф.Леонто-вич, І.Дитятін та ін. зосереджувались здебільшого на державни цько-правовому змісті російської історії, що і дало саме назву «юридичної», «історико-юридичної» школи. У істориків-юристів відбувається остаточний розрив між народом і державою. Предметом їх вивчення стає Історія держави, Історія права, державної адміністрації, урядових та місцевих установ.
Теоретиком історико-юридичної школи був В.Сергієвич, який вважав, що головним підмурком державної організації в Росії був договір. У Давній Русі панувало приватне право - договори між князями, між князем та дружиною, князем і народом (віче) [14; 15].
Як бачимо, еволюція відбувалась у напрямку формалізації історичної схеми державників, що наближувало її до традиційної карамзінської схеми руської історії.
Таким чином, основним доробком державницької школи була нова формула російської історії та історія російської державності. Історія Росії сприймалась ними як історія форм суспільної організації (рід, вотчина, держава). У цьому контексті провідною постає ідея органічності російської державності, яка остаточно оформлюється як державна організація у XVII-XVIIIст. З огляду що історія Росії сприймалась ними як історія державності, громадських форм, більш логічною є і назва даної школи «державницька» (а не «державна»). Поняття державності ширше (держава, історія держави, воно містить такий широкий соціальний зміст як життя суспільства, що неможливе без державних форм. Еволюція ідеології державників означає розрив дихотомії народ-ржава та абсолютизацію державно-правових засад історичного буття російського народу.В умовах наростання соціального напруження напередодні епохи реформ були сформульовані і основні постулати теорії російської державності: 1) держава - організуюча та рушійна сила російського історичного процесу, що зумовлюється величезними територіями, особливостями етнопсихологічного складу населення вічною боротьбою «Лісу» зі «Степом»; 2) наслідком цього була аморфність, слабкість народного елементу, який не міг створити власних форм суспільного життя без вирішальної ролі уряду; 3) теорія закріпачення та розкріпачення станів.