Закономірності розвитку історіографічних концепцій

Усе ж таки, здається, з`ясувати справжні закономірності розвитку концепцій ЗІР, очікувані нами, дозволяє подвійна операція: агрегування досліджуваного предмета:

з одного боку, спробуємо умовно звести все розмаїття концепцій ЗІР до певної лінійки окремих (найтиповіших, або узагальнених типів), концепцій, які до того ж дискретно чергуються. Хоча й зрозуміло, що насправді різні типи концепцій ЗІР співіснували певний час;

з іншого боку, виглядає як плідна зміна погляду з, так би мовити, індивідуальної історіографічної творчості на суспільну.

Ми вважаємо, що слушним та продуктивним буде припущення про те, що розвиток наукових уявлень про характер і сутність всесвітньо-історичного процесу є окремі елементи процесу розвитку суспільної свідомості (мислення). Ймовірно, можливим є проведення аналогії між процесами розвитку пізнавальної (та розумової) діяльності людини і в пізнанні співтовариством учених закономірностей всесвітньо-історичного процесу. Це співтовариство вчених може не бути таким, ані за формою, ані за сутністю (учені можуть не знати один одного, жити в порівняно різний час тощо), ми можемо визнавати або не визнавати наявність чи відсутність так званої колективної думки, однак проведення певної аналогії між способом і характером ведення розумової діяльності окремої людини й групи вчених виглядає як продуктивне. Така аналогія не позбавлена ґрунту, якщо розглядати пізнавальну діяльність суспільної й індивідуальної свідомості вказаних суб`єктів не з позицій «фізіології» пізнання, а з погляду поступового руху та наближення до істини, що довічно ускладнюється та відсувається від учених. Характер такого руху представляється нам вельми схожим у обох об`єктів порівняння. Зокрема, можна простежити певні аналогії в характері розвитку сприйняття людиною навколишнього світу – у пізнавальній і розумовій активності людини – і в пізнанні співтовариством учених закономірностей ЗІР.

Отже, можна стверджувати, що ідеї про ЗІР є своєрідна підмножина всіх ідей, які виникають та існують у суспільній свідомості при сприйнятті цією свідомістю людської історії.Передбачається, що розвиток уявлень істориків, творців концепцій ЗІР проходить ті ж стадії, що й розвиток сприйняття людиною навколишнього світу. Спочатку (в період родоплемінного ладу) суспільна свідомість, що сприймає історію, оперує лише деякими найпростішими «до-образами», навіть сукупність яких, видимо, не можна ототожнити з концептуальністю. Людина на такій же стадії дитинства в процесі пристосування ока до оберненого світу сприймає весь світ у вигляді різнокольорових безформних плям, що зливаються [6]. Потім відбувається поступове формування базових образів і понять, у число яких синкретично входять, наприклад, лінійні та циклічні ідеї. Достовірно відомий уже результат такої діяльності в роботах античних істориків. Далі синкретична сукупність образів диференціюється, окремі образи породжують поняття та концепції. Кожне таке поняття переживає певний розвиток шляхом ускладнення – уточнення змісту, структури й форм образу, що описується ним. Однак як і у свідомості людини, не всі образи одночасно стають поняттями й не всі поняття отримують однакову частку уваги з боку суспільної свідомості. Проте поступово відбувається раціоналістичний розвиток практично всіх понять і уявлень, про ЗІР у тому числі. Потім, оскільки свідомість, вочевидь, не може зупинятися на досягнутому, а можливості «логічного» розвитку поняття вичерпані, відбувається переворот у погляді не на поняття, і навіть не на образ, а на саму історію («історичне поле») загалом, що правила колись за основу формування образів і пізніших понять. Аналогічні перетворення (трансформації) відбуваються у свідомості людини при експериментах з окулярами, лінзи яких перевертають зображення догори ногами, роблячи його таким же, як в очах немовляти. Подібний погляд можливий, судячи з літератури, у деяких поетів і взагалі людей, званих геніями [11; 13, с. 46 - 48; 1, с. 3 - 14]. За твердженнями психологів [6, с. 67 - 89; 14, с. 238 - 249], при такому перевороті погляду людина змушена знову формувати на основі не зовсім чітких (деяких) базових елементів (колірних, протогеометричних тощо) образи й поняття, у яких вбачатиметься їй світ.

Концепції, які пропонувалися на основі такого «оберненого» підходу (фактично це були набори образів з нечіткими поняттями) спочатку відкидалися представниками традиційних для відповідного часу поглядів на історичний процес. Приблизно так само відкидаються так званою «дорослою» думкою дитячі погляди на світ. Однак потім поступово нові образи ставали основою історіографічної традиції й витісняли старі. Потім повторювалася стадія раціоналістичного розвитку нових образів в поняття й концепції.

Очевидна можливість циклічного відтворення подібної схеми в розвитку розуміння історії є подібна її постійному відтворенню у свідомості людини. Природно, що наведений вище опис розвитку уявлень про ЗІР є агрегована ідеальна схема і реальний розвиток зазнавав різних модифікацій і трансформацій.

Відповідно до викладених припущень спробуємо, не претендуючи на повноту, окреслити, як виглядав розвиток циклічних концепцій ЗІР, що відбувався, до речі, у певному протиборстві перш за все з лінійним сприйняттям історичного процесу.