Досвід застосування неокласичних моделей в різних країнах

Деякі монетарні рецепти Фрідмена частково випробовувались урядом Ніксона, але не мали успіху, спричиняючи різке погіршання економічного стану. Сам Фрідмен пояснював ці невдачі непослідов¬ністю і занадто обмеженим часом реалізації програм.

Після кризи 1974-1975 pp., уряд США відмовився від кейнсіанської концепції глобального регулювання економіки. Рекомендації Фрідмена починають давати відповідний ефект. Цілковитого тріум¬фу його економічна теорія зазнала за президента Р. Рейгана, коли було досягнуто високого рівня стабілізації американської економі¬ки, послаблено інфляцію, зміцнено долар.

Свою економічну програму, основними пунктами якої були стри¬мування інфляції та стимулювання економічного розвитку, Р. Рей¬ган оприлюднив 1981 p.

Програма заперечувала політику перерозподілу доходів, яка мала на меті пом'якшення соціального напруження і стимулювання по¬питу з метою забезпечення економічного зростання та ліквідації безробіття.Річ у тім, що прогресивна система оподаткування 6 США, що пе¬редбачала перерозподіл частини доходів на користь найбідніших, втратила своє позитивне значення і перетворилася на систему за¬гального перерозподілу, що сприяло деформації економічної струк¬тури і потребувало значного управлінського апарату. Уряд почав втручатися в усі сфери суспільного життя, що призводило до галь¬мування ринкових сил.

Програма Р. Рейгана створена під сильним впливом економічних доктрин монетаризму та «економіки пропозиції», передбачала зосе¬редження основних реформаторських зусиль на проблемі оподатку¬вання, але на відміну від уряду М. Тетчер, заходи якої було спрямо¬вано на подолання дефіциту державного бюджету, уряд Рейгана намагається обмежити регулюючий вплив держави, скорочуючи по¬датки з метою використання дефіциту федерального бюджету як важеля впливу на витрати.

У такий спосіб уряд мав на меті: побороти інфляцію, позбувшись політики пристосування до неї; змінити характер раціональних очікувань; подолати споживацьку психологію, яка склалась у період стимулювання попиту; сформувати розуміння того, що суспільство мусить припинити жити в кредит, що обмеження витрат є необхід¬ним для відновлення розбалансованої фінансової системи.

Економічна програма Рейгана включала чотири компоненти: ре¬формування податкової системи з метою стимулювання заощаджень та розширення інвестиційних фондів; зменшення державних витрат (крім витрат на оборону) з метою скорочення дефіциту бюджету;

обмеження регламентації економічної діяльності з метою пожвав¬лення підприємництва та відновлення ринкових механізмів; прове¬дення монетаристської політики контролю за грошовою масою.

Програму було розраховано на 5 років.

Здійснення програми почалося з того, що ФРС раптово заморо¬зила зростання грошової маси, дифляційно впливаючи на ринки си¬ровини та капіталу.

Засадною ідеєю нової економічної політики було те, що змен¬шення податків збільшуватиме заощадження та інвестиції і сприя¬тиме зростанню виробництва. Податкова реформа, яка розпочалась у США 1981 p., передовсім зменшила ставки податків на особисті доходи. Згодом було запроваджено індексування оподаткування з метою запобігти інфляційному впливу на доходи та ліквідувати зв'язок між розвитком інфляції і зростанням надходжень до держа¬вного бюджету.

Одночасно вводились для корпорацій нові пільгові правила при¬скореної амортизації та оподаткування інвестиційного кредиту, що сприяло збільшенню розмірів прибутків за незмінних податків і за¬безпечувало прискорення процесу капіталізації, розширення вироб¬ництва та зайнятості. Для малоприбуткових корпорацій ставка пода¬тку знижувалася.

Важливим кроком уряду було створення позитивних стимулів формування заощаджень та інвестицій. Цьому, зрозуміло, сприяло вже саме тільки зниження податків. Іншими стимулами стали нові, неоподатковувані ощадні сертифікати та персональні пенсійні ра¬хунки. Не оподатковувались ні кошти, вкладені в ці сертифікати, або покладені на такі рахунки, ні проценти на них за умови, що ці суми залишатимуться на рахунках протягом певного строку. Це ста¬ло могутнім стимулом до заощаджень, а отже, до інвестицій.