Економічна думка в Україні. Реформа 1861 р
В. Каразін розробляє проекти господарського розвитку країни в цілому. Він виступає з вимогою інтенсифікації землеробства, удо¬сконалення способів обробки землі, удосконалення сільськогоспо¬дарської техніки. В. Каразін - прихильник розвитку різних галузей вітчизняної промисловості, він закликає дворян організовувати промислові підприємства та сприяє наданню їм фінансової допомо¬ги. Саме ці проекти приводять його до розуміння необхідності капі¬талістичного способу розвитку промисловості.
Діяльність В. Каразіна була надзвичайно багатогранною. Він зробив великий внесок у різні галузі науки.А. О. Скальковський (1808-1898) - народився в м. Житомирі в родині дрібнопомісного дворянина. Після закінчення юридичного факультету Московського університету (1827) працював в Одесі при канцелярії генерал-губернатора. З 1841 p. очолював статистичний комітет. У численних працях А. Скальковського (276 назв) висвіт¬люються різні сторони життя Новоросії: історія, етнографія, геогра¬фія, статистика, економіка.
Найвідомішою його економічною працею є «Досвід статистич¬ного опису Новоросійського краю» (1850-1853). Дослідження міс¬тить величезний матеріал щодо процесів економічного розвитку півдня України, який свідчить про кризу феодально-кріпосницької системи і розвиток капіталістичних відносин.
Висвітлюючи різні сторони економічного розвитку південної України, А. Скальковський намагався обгрунтувати й виправдати принципи економічної політики вищої адміністрації Новоросії та окреслити деякі напрями її дальшого розвитку. Річ у тім, що на про¬тивагу протекціонізму царського уряду, новоросійські власті стояли на позиціях фритредерства. Така політика відповідала інтересам ве¬ликих землевласників півдня України, які переходили до капіталіс¬тичних форм господарювання і були заінтересовані в максимально¬му збільшенні експорту. Крім того, на Півдні не було галузей промисловості, які б потребували митного захисту.
Основне завдання економічної політики А. Скальковський вба¬чав у сприянні всебічному розвитку продуктивних сил, що служило б перетворенню Новоросії на «житницю Європи». Вирішення цієї проблеми, підкреслював він, було безпосередньо зв'язане зі зрос¬танням товарності сільського господарства. Саме з цих позицій він і аналізує аграрні питання.
А. Скальковський не виступав з прямим засудженням кріпацтва і, водночас, не був запеклим противником його ліквідації. У ви¬рішенні аграрного питання він виступає як захисник великого поміщицького землеволодіння. Основною проблемою, що непо¬коїла поміщиків Півдня, було забезпечення поміщицького госпо¬дарства робочою силою. Саме під цим кутом зору поміщики Півдня розглядали питання скасування кріпацтва, наділення селян зем¬лею тощо.
А. Скальковський виступає за наділення землею як селян-кріпаків, так і селян-переселенців. Він пропонує виділити селянам досить щедрий наділ (10-15 десятин), щоб «прив'язати» їх до Новоросії й забезпечити робочою силою поміщицькі господарства. За цю землю селяни мали довічно платити поміщикові (або відробля¬ти). Отже, за А. Скальковським, селяни не могли стати власниками землі і фактично залишалися залежними від поміщиків. Відтак його аграрна програма обмежувалася збереженням напівкріпосницьких порядків.
Прогресивний характер мали пропозиції А. Скальковського щодо розвитку промисловості, шляхів сполучення, широкого осво¬єння природних ресурсів краю. Проте у вирішенні цих проблем він також виступає як захисник інтересів великих землевласників, заін¬тересованих у розвитку шляхів сполучення, внутрішньої і зовніш¬ньої торгівлі.
Д. П. Журавський (1810-1856) - видатний учений, економіст, статистик, наукова діяльність якого припадає на 40-50-ті pp. XIX ст. З 1851 p. він - учений секретар і редактор статистичного відділу «Комісії для обстеження Київської учбової округи» при Київському університеті. Його перу належить ціла низка глибоких наукових до¬сліджень. Найбільш значна його праця - тритомний «Статистич¬ний опис Київської губернії», яку М. Чернишевський назвав «одним з найбільш дорогоцінних надбань» російської науки XIX ст.
У цьому описі Д. Журавський дав глибокий і всебічний аналіз феодально-кріпосницької системи. Він аналізує основні ланки сіль¬ськогосподарського виробництва: поміщицьке й селянське госпо¬дарства. Досліджуючи поміщицьке господарство, Д. Журавський робить висновок про його неефективність, зростання заборгованос¬ті, занепад. Прибутковими були лише господарства, які поєднували сільськогосподарське виробництво з підприємництвом, застосовую¬чи суто капіталістичні форми господарювання. Але це було під силу лише небагатьом.
Д. Журавський показує тяжке економічне становище селянства, більша частина якого не могла самостійно господарювати. Він кон¬статує появу процесів диференціації селянства, виникнення явищ, не властивих колишньому феодальному господарству.