Економічна думка на початку ХІХ ст. в Росії
Економічна думка на початку ХІХ ст. в Росії
На початку XIX ст. в Росії панував феодально-кріпосницький лад. Зародження капіталістичних відносин супроводжувалось зрос¬танням суспільного поділу праці, розвитком промисловості й торгі¬влі. Основною формою організації промисловості була мануфакту¬ра, яка грунтувалася переважно на праці кріпаків.
Промисловість, що народжувалась, потребувала фінансової і кре¬дитної допомоги держави, а також захисту від іноземної конкуренції. Незважаючи на перешкоди формується буржуазна власність. Поси¬люється процес розпаду феодальних відносин. Значну роль у цьому процесі відігравало купецтво. Усе це позначилось на формуванні но¬вих (порівняно з XVIII ст.) ідей і теорій. Проте в цілому можна зазна¬чити, що основною економічною проблемою був пошук шляхів на¬родногосподарського розвитку, зв'язаний із кризою кріпосництва.
Економічні ідеї консервативного дворянства. Представники консервативного та реакційного дворянства виступали за збережен¬ня кріпацтва і самодержавства. Вони ідеалізували становище селян і їх відносини з поміщиками. Ці погляди обстоювали й такі провідні російські журнали, як «Вісник Європи» й «Дух журналів», друкую¬чи статті, автори котрих не лише захищали і виправдовували кріпа¬цтво, а й вихваляли його. Так, «Дух журналів» намагався довести, що життя російського селянина «безтурботне і щасливе», а відноси¬ни між поміщиками і селянами мають «сімейний характер» і є знач¬но людянішими, ніж становище селян в інших країнах, де немає кріпацтва. Про це, зокрема, писав дворянин Правдін у статті «Порі¬вняння російських селян з іноземними» (1817).
На сторінках журналу пропагувалась думка про переваги панщи¬ни перед оброком. Якщо поміщики й погоджувались на введення оброку, то виступали за його збільшення.
Навіть розробляючи з доручення уряду проекти звільнення се¬лян, консерватори намагалися всіляко обмежити й ускладнити цей процес. Так, проектом графа О. А. Аракчеева передбачалось не зві¬льнення селян, а лише переведення їх у категорію державних, тобто у власність держави. Аракчеев пропонував викупити селян з землею в поміщиків за згодою останніх. Кількість землі, яку передбачалось залишити селянам, не повинна була перевищувати двох десятин на ревізьку душу. А це означало, що в поміщиків лишилося б більше половини землі, що була досі в користуванні селян.
Інший державний діяч того часу Є. Ф. Канкрін, який теж з дору¬чення Олександра І розробляв пропозиції щодо звільнення селян, виходив з того, що цей процес має бути повільним. Поетапне вирі¬шення проблеми кріпацтва він пропонував здійснити не менш ніж за 60 років.
Консервативне дворянство не лише намагалось зберегти фео¬дальні відносини на селі, а й виступало проти розвитку промислово¬сті. Одним із аргументів на користь збереження натурального сіль¬ського господарства і проти розвитку промисловості той самий Канкрін називав неминучість появи пролетаріату.
Ліберальне дворянство. Погляди ліберального дворянства на проблеми народногосподарського розвитку були в цілому прогре¬сивними. Вони підтримували розвиток у країні нових економіч¬них відносин. Представники ліберального дворянства, котрі посі¬дали високі урядові посади, пропонували економічні реформи, які б сприяли розвитку капіталістичних відносин. Так, відомий дер¬жавний діяч Росії початку XIX ст. М. М. Сперанський розробляв проекти сприяння буржуазії, що народжувалась. Він ставив питан¬ня і про необхідність реформування державного управління в цьому ж напрямі.
Видатний державний і громадський діяч М. С. Мордвинов був монархістом і сподівався, що самодержавство здійснить економічні реформи. Економічну відсталість країни Мордвинов пояснював не¬достатнім розвитком промисловості'. Він був прихильником розви¬тку мануфактурного виробництва, створення банків. Мордвинов (як і Сперанський) обгрунтував необхідність протекціоністської полі¬тики для Росії. Щоправда, протекціоністська політика, котру прого¬лошував Мордвинов, була суперечливою. Він намагався лише з до¬помогою високого мита захистити вітчизняну промисловість від іноземної конкуренції і сприяти тим самим ЇЇ розвитку за збережен¬ня кріпацтва.
Якщо представники реакційного дворянства виступали проти розвитку промисловості, то Мордвинов беззастережно наголошував на тому, що розвиток промисловості є однією з умов успішного роз¬витку сільського господарства. «Кожний, хто бажає добра сільсько¬му жителю, - писав він, - має бажати поширення в країні фабрик. Фабрики збільшують і заохочують його посіви.,.»2