Економічна програма народництва в Росії
Петро Микитович Ткачов (1844-1885) і його прихильники вважали метою боротьби досягнення «народних ідеалів», тобто «се¬лянського соціалізму». Вирішити цю проблему мали самі революці¬онери, поваливши царський уряд і захопивши владу. Росія, на думку Ткачова, готова до соціалістичної революції, оскільки не має капі¬талу і буржуазії. Саме тому він виступив з теорією негайного захоп¬лення політичної влад и «революційною меншістю» шляхом змови1.
Ткачов багато уваги приділяє дослідженню економічних проб¬лем Росії. У статтях «Продуктивні сили Росії», «Статистичні нариси Росії» та інших Ткачов на великому статистичному матеріалі аналі¬зує економічний стан країни, підкреслює, що їй притаманний низь¬кий рівень продуктивних сил у землеробстві, відсутність раціональ¬ного господарювання. Усе це, робить він висновок, є доказом неспроможності існуючої системи. Змінити ситуацію й поліпшити становище селянства Ткачов вважає можливим, перетворивши се¬лянина із «землероба» на «землевласника». Отже, одна з його про¬грамних вимог полягала у ліквідації поміщицького землеволодіння і передачі землі у власність селянам.Визнавав Ткачов і необхідність промислового розвитку країни, без чого сільське господарство не може не тільки процвітати, а й взагалі існувати. Він виступав з гострою критикою капіталізму і бур¬жуазної політичної економії, яка, за його словами, захищає інтереси капіталу. Ткачов зробив навіть спробу створити нову економічну науку, виходячи з вимог «справедливості та моралі». На відміну від Бакуніна, він не заперечував необхідності держави в майбутньому соціалістичному суспільстві.
Державу Ткачов розглядав як самостійну силу, не зв'язану з екс¬плуататорськими класами. Він закликав до її негайного повалення заради того, щоб запобігти розвиткові капіталізму і урятувати об¬щину. На цих позиціях стояла і створена 1879 p. партія «Народна воля». Народовольці вважали, що економічне й політичне рабство народу в Росії зумовлюється не економічним ладом, а волею держа¬ви. Революційний переворот, повалення держави народовольці спо¬дівались здійснити силами «Виконавчого комітету». Проте всі їхні зусилля обмежилися вбивством царя Олександра II (1881 p.).
Після розгрому «Народної волі» у народництві стали переважати ліберальні тенденції.
Ліберальне народництво. З середини 80-х pp. у суспільному ру¬сі переважають ідеї ліберального народництва. Цьому сприяють розвиток капіталістичних відносин у країні і посилення диференціа¬ції селянства. Хоч ліберальні народники, як і революційні, виступа¬ли від імені всього селянства, проте вони були фактично виразника¬ми інтересів сільської буржуазії. Ідеологами ліберального на¬родництва були: В.П.Воронцов (1847-1918), М. Ф.Даніельсон (1844-1918), М.К.Михайловський (1842-1904), С.М.Кривенко (1847-1906), С. М. Южаков (1849-1910) та інші.
На відміну від революційних, ліберальні народники відмовились від боротьби із самодержавством і сконцентрували всю увагу на розробці програми так званих «малих діл». Свою економічну про¬граму вони зв'язували з ідеєю некапіталістичного шляху розвитку Росії, яка грунтувалась на вченні С.Сісмонді. Спираючись на теорію реалізації Сісмонді, народники ігнорували виробниче споживання, вартість сукупного продукту зводили до суми доходів. Відтак роби¬вся висновок про скорочення внутрішнього ринку, неможливість реалізації додаткової вартості без зовнішніх ринків, про постійну кризу надвиробництва. Це служило підставою для доведення без¬перспективності розвитку капіталізму в Росії.
Так, В. Воронцов писав, що Росія, яка пізно стала на шлях капіта¬лістичного розвитку, не може розраховувати на вільні зовнішні рин¬ки. Внутрішній ринок, зазначав він, теж скорочується, бо капіталісти нездатні «витратити всю додаткову вартість», а російський мужик «сильно охляв», отже, в Росії немає грунту для розвитку капіталізму.
Воронцов не міг не бачити явних ознак розвитку капіталізму в країні. Проте він усупереч фактам називав «усе це більше грою в капіталізм, ніж проявом його дійсних відносин». Змушений визнати розвиток капіталістичних відносин в окремих галузях промисловос¬ті (наприклад машинобудуванні), Воронцов пояснював цей факт протегуванням уряду.
Отже, Воронцов,- з одного боку, твердив про брак грунту в Росії для розвитку капіталізму, а з іншого - змушений був визнати цей розвиток. Саме тому він закликає вжити заходів для затримки роз¬витку капіталізму.
Аналогічну позицію з цього питання займав і С. Южаков. Звер¬таючи увагу на загрозу капіталізму, яка насувається з Заходу, він за¬являв, що її ще не пізно зупинити і повернутись до старих патріар¬хальних порядків.
На некапіталістичну еволюцію Росії покладався і М. Даніель-сон. Зазначаючи, що капіталістична течія, очевидно, перемагає, що «... все більша й більша частина виробників експропріюється...» , він закликає розум і совість врятувати «вітчизну» і народ від навали капіталізму. Здійснити це він сподівався через зміцнення общини і розвиток дрібного селянського виробництва.