Економічна програма народництва в Росії
Лавров і його послідовники (так звані лавристи) були прихиль¬никами соціалістичної революції, яку здійснить народ, селянство, кероване революційною інтелігенцією. Підготовка революції пере¬дбачала тривалу пропаганду ідей соціалізму в народі.
Значне місце в працях Лаврова присвячується економічним пи¬танням, які охоплюють всі сторони суспільно-економічного життя тогочасної Росії. Ще до проведення реформи Лавров писав про тяж¬ке, безправне становище селянства, проте його погляди на проблему звільнення селянства були досить поміркованими. Більш послідовно він виступив з критикою реформи, яка, на його погляд, «не звільни¬ла селян повністю». Лавров гостро критикував самодержавство і йо¬го економічну політику.У питанні про роль общини погляди Лаврова не були незмінни¬ми. У 70-х pp. він розглядав общину як умову переходу до соціаліз¬му, як основу побудови майбутнього соціалістичного суспільства. Спостерігаючи процес розкладу общини і зародження капіталістич¬них відносин, Лавров характеризує його як початок підготовки со¬ціального перевороту. На місце капіталістичного ладу, писав він, прийде робочий соціалізм'. Робочий соціалізм, за Лавровим, здійс¬нюватиметься через передачу землі селянським общинам, а промислових підприємств - робітникам. Тим самим буде ліквідовано при¬ватну власність і експлуатацію людини людиною. Отже, основною вимогою Лавров вважав заміну приватної власності суспільною.
У працях 90-х pp. Лавров досліджує різні етапи розвитку майбу¬тнього соціалістичного суспільства. Під впливом К.Маркса аналізує категорію «перехідного часу» до соціалізму, а також розкриває за¬вдання «більш віддаленого періоду». Проте проект соціальної рево¬люції, розроблений Лавровим, обмежувався лише загальними вимо¬гами революції буржуазно-демократичної.
Михайло Олександрович Бакунін (1814-1876) - виходець із дворянської сім'ї. 1840 року виїхав за кордон, де включився в рево¬люційну діяльність. В історії революційного руху Західної Європи він відомий як анархіст. Анархізм і народництво - близькі ідеоло¬гії, проте не тотожні.
Сподівання Бакуніна на негайну соціальну революцію, його заклики до молоді «йти в народ» і очолити селянські бунти бу¬ли сприйняті частиною народників, які з гордістю називали себе анархістами. В історії народницького руху цей напрям назвали бакунізмом.
Бакунін вважав, що російський народ - «бунтар від природи». Революційність народу, а отже й неминучість соціальної революції, він зв'язував зі злиденним станом, в якому перебував народ, а також із його вірою в право на землю. Бакунін був непримиренним проти¬вником кріпацтва.
Реформа 1861 р. не задовольнила його, він називає її обманом, тому що вона не дала народу справжньої свободи і примусила спла¬чувати великі викупні платежі.
Виступив Бакунін і з критикою капіталізму. Він засуджує аполо¬гетику капіталізму в буржуазній літературі й підкреслює його зв'язок з попередніми експлуататорськими способами виробництва. Капіталізм Бакунін розглядає як нову форму експлуатації, яка змі¬нює лише свою назву порівняно з попередніми формами - рабст¬вом і кріпосництвом. Критикуючи капіталізм, Бакунін головну увагу звертає на критику «буржуазних порядків», а не на характер еконо¬мічних відносин.
Робітників він називав «чистими соціалістами» і вважав, що по¬літична боротьба їм не тільки не потрібна, а й шкідлива, вона слу¬жить лише інтересам буржуазії. Робітникам вистачатиме боротьби на грунті «економічних інтересів». Проте Бакунін підкреслював не¬примиренність класових суперечностей капіталізму і приреченість буржуазії.
Бакунін і його послідовники виступали проти держави і пропагу¬вали ідею вільної федерації робітничих асоціацій і землеробських общин, в основі якої лежала б абсолютна свобода особи (аж до права на аморальність, паразитизм, лінощі тощо). Економічну основу майбутньої вільної асоціації бакуністи вбачали в передачі всієї землі землеробським общинам і всіх засобів виробництва - робітничим асоціаціям.
1876 p. виникла народницька організація «Земля і воля», програ¬ма якої була бакуністською. На перший план цією програмою вису¬валось аграрне питання, на відміну від Західної Европи, де голов¬ним вважалось питання фабричне.
«Ходіння в народ», в якому взяли участь і лавристи, і бакуністи, зазнало невдачі. Селяни не сприйняли народницьких ідей, їх хвилю¬вали проблеми безземелля і високих податків. За цих умов стався розкол «Землі і волі» на «Народну волю» і «Чорний переділ». Чорнопередільці на чолі з Плехановим продовжили традиції «Землі і волі», а народовольці стали на шлях терору.