Економічна програма народництва в Росії
Економічна програма народництва в Росії
В економічній думці Росії другої половини XIX ст. панівним на¬прямком було народництво. У теоретичному відношенні народниц¬тво - це певний різновид утопічного соціалізму, характерного для країн із низьким рівнем економічного розвитку, переважанням сіль¬ського господарства і дрібних виробників.
Російське народництво, однак, є досить складним і багатогран¬ним явищем, яке змінювалось разом зі зміною суспільно-економічних умов. Воно характеризувалось наявністю досить різнорідних напрямів і тенденцій.
У народництві виділяються дві тенденції - революційна й лі¬беральна. Відповідно розрізняються і два етапи розвитку народни¬цтва. Перший - із 60-х до середини 80-х pp., що зв'язаний із дія¬льністю революційного народництва. Другий - із середини 80-х до кінця 90-х pp. - характеризується пануванням ліберального народництва.
Усім без винятку представникам народництва, до яких би течій чи напрямів вони не належали, притаманні певні спільні риси. Це визнання капіталізму в Росії занепадом, регресом, визнання самобу¬тності, «неповторності» російського економічного ладу взагалі і се¬лянина з його общиною, артіллю зокрема.
У 70-80-х pp. XIX ст. питання про шляхи економічного роз¬витку Росії, про перспективи розвитку в ній капіталізму було найзлободеннішим. Воно ще більше привернуло до себе увагу громад¬ськості з появою в Росії «Капіталу» Маркса. Навколо «Капіталу» то¬чилася жвава полеміка (головне щодо теоретичних питань), за якою проглядалися намагання з'ясувати перспективи економічного роз¬витку Росії.
Заслуга постановки питання про розвиток капіталізму в Росії на¬лежить саме народництву. Проте вирішення його народниками ви¬явилось незадовільним. Як ідеологи дрібних виробників, прирече¬них капіталізмом на загибель, народники не бачили в капіталізмі історично неминущого явища, а відтак вірили в можливість уникну¬ти його. Вони ідеалізували вигаданий ними «народний лад», оголо¬шуючи його запорукою прогресивніших, ніж капіталізм, суспільних відносин соціалізму.
Підґрунтя для соціалістичних перетворень у Росії народники ба¬чили в общині. Виходячи з утопічних та ідеалістичних уявлень про особливий шлях розвитку Росії, народники ідеалізували селянську общину, розглядали її як «форму побуту», що якнайліпше відпові¬дає «російському народному духові». Російського селянина народ¬ники вважали навіть «комуністом за інстинктом». Велике поширен¬ня в Росії общини і віра в так званий «общинний дух», «кому¬ністичні інстинкти» російського селянина породили в народників віру в те, що Росія ближче стоїть до соціалізму, ніж країни Заходу. Оскільки розвиток капіталізму розкладав общину, народники закли¬кали «зміцнювати» її.
Як суб'єктивісти в соціології, народники не розуміли закономір¬ностей суспільного розвитку. Вони вважали, що суспільні відносини люди будують свідомо. Провідну роль у суспільному розвитку вони відводили інтелігенції, яка нібито здатна на своє бажання спрямува¬ти його в той чи інший бік.
Віра в особливий уклад, в общинний лад російського життя, у можливість селянської соціалістичної революції породила так зване «ходіння в народ». З допомогою пропаганди й підготовки селянсь¬ких бунтів народники сподівались підняти селянство на соціалісти¬чну революцію. Переконавшись на практиці в наївності віри в «ко¬муністичні інстинкти» селянства, народники перейшли до боротьби з самодержавством власними силами, застосовуючи тактику індиві¬дуального терору.
Революційне народництво. У революційному народництві існували три різні течії, які очолювали П. Лавров, П. Ткачов і М.Бакунін.
Петро Лаврович Лавров (1823-1900) - один з провідних іде¬ологів народництва, філософ, соціолог, економіст, математик. Він закінчив Петербурзьке артилерійське училище і викладав математи¬ку у військових навчальних закладах. 1868 року за свою суспільну діяльність був заарештований і висланий у Вологодську губернію.
Саме у засланні Лавров написав знамениті «Історичні листи» (1868-1869), які друкувались в «Неделе» і стали програмним доку¬ментом революціонерів 70-х pp. За допомогою Г.Лопатіна Лавров утік із заслання і виїхав за кордон, де познайомився з Марксом і Ен¬гельсом. За кордоном розпочав видання журналу «Вперед», який ві¬діграв важливу роль у пропаганді соціалістичних ідей у Росії.