Ліберально-буржуазна екон. думка в пореформенний період
Отже, громадівський рух в Україні створював свого роду націо¬нальний грунт, на якому розвивалася ліберальна суспільно-еко¬номічна думка.
Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895) - видатний український мислитель, історик, публіцист, етнограф, літературний критик. Народився М. Драгоманов у збіднілій дворянській сім'ї в м. Гадячі на Полтавщині. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. У 1864 - 1875 p. був приват-доцентом цього університету. У період посилення політичної реакції в Росії М. Драгоманова як політичне «неблагонадійного» було звільнено з посади викладача. 1876 p. він виїхав за кордон, до Відня, потім - до Женеви, де видавав збірник, а згодом журнал «Громада». 1889 p. він став професором Софійського університету.
М. Драгоманов посідав визначне місце в громадсько-політич¬ному та науковому житті України. Він був активним учасником і одним із фундаторів «Старої громади», брав активну участь в орга¬нізації «недільних шкіл». У своїх наукових працях, які друкувалися багатьма європейськими мовами, М. Драгоманов опрацьовує питан¬ня історії, літератури, філософії, релігії, фольклору. У численних публіцистичних творах він викриває антинародну суть самодержав¬ства, характеризуючи його як перешкоду на шляху прогресивного суспільного розвитку. Він закликає до об'єднання всіх народів Росії в боротьбі проти самодержавства. «Цей ворог, - писав М. Драгоманов, - може бути переможений лише спільними зусиллями всіх на¬родів Росії, які й повинні для цього організуватися як всередині се¬бе, так і між собою». М. Драгоманов - прихильник об'єднання всіх слов'янських народів на демократичних засадах.
Величезні заслуги М. Драгоманова в розвитку української націо¬нальної ідеї. Він палкий прихильник возз'єднання українських зе¬мель, розвитку національної культури, виступає проти насильниць¬кої русифікації, за право українського народу користуватись рідною мовою.
Водночас М. Драгоманов гостро засуджував реакційні консерва¬тивні напрямки в українському суспільному русі, з обуренням ви¬ступав проти аполітичності українофілів, доводячи цілковиту аб¬сурдність їхніх намагань відокремити культуру від політики. На відміну від більшості громадівців, він не ігнорував соціальних про¬блем у національних рухах, підкреслював, що саме соціальними ідеями вимірюється сила різних «національних напрямів».
Громадсько-політичну програму М. Драгоманова найбільш пов¬но викладено ним у «Передньому слові» до першого числа збірки «Громада». Він спирається на ідеї дрібнобуржуазного соціалізму Прудона із засадами «громадівства» (соціалізму. -Л. К), федералі¬зму й анархізму. М. Драгоманов так і писав, що за кінцеву мету він бере «цілковите безначальство і цілковите громадство».
Значне місце у науково-публіцистичній діяльності М. Дра¬гоманова займають економічні проблеми. Велику увагу приділяв він пореформеним аграрним відносинам. Реформу 1861 р. М. Дра¬гоманов розглядав як позитивний акт, вельми корисний для су¬спільства. Але водночас він підкреслював її антинародну спря¬мованість, зазначав, що реформа була проведена в інтересах поміщиків, капіталістів і самодержавства, а селяни одержали лише особисту волю без землі. Реформа, писав він, не тільки не дала селянам землі, «а й відібрала ту, яка в них була». Це призвело до погіршання становища селянства, оскільки до феодальних форм експлуатації, які багато в чому збереглися, додалися капіталістич¬ні її форми. Селяни, позбавлені землі, мусили «йти в найми», пи¬сав М. Драгоманов.
Причину тяжкого економічного становища селянства М. Драго¬манов убачав у суспільно-політичних відносинах і рішуче виступав проти тих, хто такою причиною вважав пияцтво й ледарство самих селян. Пияцтво, писав він, «головним чином є наслідок тих причин, які зумовлюють горе, злість і т.п.».На відміну від народників, М. Драгоманов не лише не заперечу¬вав капіталістичного розвитку країни, а й бачив, що Росія вже стала на цей шлях. Він правильно зазначав, що розвиток капіталізму сприяє розвитку продуктивних сил, прискорює технічний прогрес. Бачив він і негативні сторони капіталізму, такі як кризи, безробіття, що вже почали виявлятися в Росії. Для критичного аналізу капіталі¬стичного виробництва М. Драгоманов намагається використати по¬літичну економію. Високо оцінюючи фундаментальні праці з полі¬тичної економії західних економістів, він підкреслював необхідність їх перекладу, що сприяло б розвитку в країні економічної думки.
Саме відсутність економічної літератури, зазначав він, негативно позначається на інтелектуальному розвитку молоді. Проте першоче¬рговим завданням він вважав не переклад Мілля, Маркса, Лассаля, а створення популярного курсу політичної економії, зрозумілого для трудящих мас.
Приділяючи велику увагу тяжкому становищу робітничого класу за умов капіталізму, М. Драгоманов пропонує заходи для його полі¬пшення. Це, передусім, «освіта та спільність між бідними людьми, між робітниками». Крім того, писав він, необхідно домагатися під¬вищення заробітної плати, поліпшення умов праці тощо.