Ліберально-буржуазна екон. думка в пореформенний період
В економічних статтях, уміщених у «Записках», розглядались питання торгівлі, історії промисловості, аграрних відносин. Аналіз суспільно-економічних питань на сторінках «Записок» провадився, здебільшого, з позицій буржуазного лібералізму: констатувалося тяжке становище селянства в пореформений період, але вимог, спрямованих на вирішення аграрного питання в інтересах селянства, не висувалося.З ліберально-буржуазних позицій оцінювався характер пореформених аграрних відносин і на сторінках газети «Киевский теле¬граф», яка протягом 1874-1875 р. була органом громадівців. Газета вихваляла реформу 1861 p., називаючи її «великою і славною», про¬веденням якої «уряд здійснив справжній переворот», але водночас розкривала її обмеженість та однобічність з погляду інтересів селян. Автори статей говорять про марні сподівання селян, що реформа звільнить їх від злиднів та самовладдя поміщиків. Насправді ж для економічного побуту пореформеного селянина, писала газета, хара¬ктерними є «бідність та недоїмки, а часом голод».
Констатуючи тяжке становище селянства після реформи, газета не вимагає радикальної перебудови аграрних відносин. Вона апелює до уряду, закликаючи його зробити другий крок - поліпшити мате¬ріальний стан селянства через перерозподіл податків.
Значну увагу приділяв «Киевский телеграф» робітничому питан¬ню, зокрема аналізу нових відносин, що складались між робітника¬ми та наймачами. На сторінках газети ставились і інші економічні проблеми, зв'язані з розвитком капіталістичних відносин. У деяких статтях розглядались нові форми організації капіталістичного виро¬бництва, а саме - акціонерні компанії та їхній вплив на становище робітничого класу.
Констатуючи виникнення акціонерних товариств у цукровій промисловості, газета зазначала, що вони негативно впливають на стан селянського господарства. Вона відкрито захищала дрібного виробника, пропонуючи зберегти його господарство, зв'язавши з монополією у промисловості . Отже, для газети, як і для громадівців у цілому, властивим було поєднання ліберально-буржуазної і дріб¬нобуржуазної ідеологій.
Навіть така надзвичайно поміркована діяльність громадівців ви¬кликала незадоволення реакційних кіл і уряду. Громади було знов заборонено. Ганебним Емським указом 1876 p. заборонялось друку¬вання та ввезення з-за кордону книжок українською мовою. Було закрито «Південно-Західний відділ географічного товариства», при¬пинено видання «Киевского телеграфа». З цього часу відкриту дія¬льність громадівців було повністю перенесено за кордон, де органі¬зувалось українське видавництво і куди емігрував М. Драгоманов, звільнений 1875 p. з Київського університету. У Женеві він розпочав видання української збірки «Громада».
Соціально-економічні ідеї української ліберальної інтелігенції з часом зазнали певної еволюції. Ті зміни, які відбувались у житті країни, позначились і на світогляді буржуазії. У другій половині 70-х pp. у добу загального революційного піднесення громад івці, незважаючи на заборони й перешкоди, продовжували свою діяль¬ність нелегально. До 1879 p. регулярно проводилися збори, посилю¬валися зв'язки з революційними народниками. Якщо члени «Моло¬дої громади» брали безпосередню участь у революційній боротьбі народників, то члени «Старої громади» обмежувалися лише матері¬альною допомогою революціонерам.
Українофіли, як і ліберали в цілому, сподівались, що революційна боротьба народників примусить уряд до певних поступок, до реформ. Частина громадівців великі надії покладала на дарування царем конс¬титуції. Так, О. Кістяківський, виступаючи на одному із засідань гро¬мади, доводив необхідність домагань політичних свобод, конституції. «У 1861 p., - говорив він, - скасовано лише частину кріпосного права - кріпосне право поміщиків над селянами... Але після скасу¬вання цього кріпосного права лишилось недоторканним кріпосне право самодержця і його агентів - чиновників над усім населенням землі руської... Саме це кріпосне право і мусить бути скасоване. Воно може бути скасоване лише конституцією» . Запровадження конститу¬ції, на його думку, бажано досягти мирним шляхом, шляхом реформ.
Частина громадівців не поділяла оптимістичних сподівань Кістяківського й вимагала іншого спрямування діяльності громади - боротьби за розвиток української демократичної ідеї. Центральним програмним завданням українофілів проголошувалося розв'язання «народно-національного, а не соціального питання», під яким розу¬мілося утворення національної держави. Для здійснення цих праг¬нень громадівці вважали за можливе зосередитися тільки на культу¬рно-освітній діяльності, спрямованій на розвиток національних почуттів.
Суспільно-політичній орієнтації громадівців найбільше імпону¬вало земство. Вони навіть заявляли, що програма земців така сама, що й у громадівців, лише без національного забарвлення.З кінця 1879 p., тобто після арештів і заслань найбільш ради¬кальної частини громадівців, у роки жорстокої політичної реакції українофіли не тільки зрікаються політики, а й намагаються прими¬рити українство з урядом, довести свою непричетність до соціально-революційного руху. П. Житецький у записці до урядових кіл під¬креслював мирний напрям українофільства, заявляв, що воно не ви¬ходить із «мирного кола ідей» та відмежовувався від радикальних поглядів, проголошуваних М. Драгомановим у закордонних видан¬нях. Згодом погляди громадівців і М. Драгоманова повністю розхо¬дяться, що в середині 80-х pp. призводить до остаточного розриву між ними.