Спроби реформування командно-адміністративної системи (1953-1964 рр.)
Як приклад недостатньо продуманої реформи можна навести спробу перебудувати управління за територіальною ознакою (1957). В ході цієї реформи було ліквідовано значну кількість галузевих союзних міністерств, а натомість з'явились територі¬альні ради народного господарства, які були пов'язані з військо¬вим виробництвом, міністерство оборони, іноземних і внутрішніх справ і деякі інші. Таким чином, була здійснена спроба децент¬ралізації управління, забезпечення контролю за господарськими органами знизу, створено умови для комплексного розвитку еко¬номіки в межах одного раднаргоспу, скорочення державного апа¬рату і зменшення коштів на його утримання.
Реформа здійснювалась в умовах надзвичайної поспішності. ЗО березня 1957 року було опубліковано тези про майбутню реорганізацію, а вже 7 травня на сесії Верховної Ради СРСР прийнято Закон "Про подальше вдосконалення організації уп¬равління промисловістю і будівництвом". До 1 липня передба¬чалось завершити перебудову управлінських структур. При цьо¬му не враховувався той факт, що уже була середина року, і вся економіка працювала за іншими принципами. Всього в СРСР було створено 105 економічних адміністративних районів, в тому числі на Україні - 11.
Перші результати реформи управління були досить успіш¬ними. Так, уже в 1958 році, тобто через рік після її початку, приріст національного доходу складав 12,4% (у порівнянні з 7% в 1957 році). Виросли масштаби виробничої спеціалізації і міжгалузевого кооперування, прискорився процес створення і впровадження нової техніки у виробництво. Але, на думку спеціалістів, отриманий ефект - наслідок не лише перебудови. Справа в тому, що деякий час підприємства були "безгоспними" (коли міністерства фактично уже не функціонували, а раднаргоспи ще не сформувались). Якраз в цей період підприєм¬ства стали працювати продуктивніше, не відчуваючи ніякого керівництва «зверху". Але як тільки склалась нова система управління, попередні негативні явища в економіці почали по¬силюватись. Більше того, з'явились нові чинники негативного змісту: більш жорстке адміністрування, постійно зростаюча "своя" місцева бюрократія, місництво.
Місництво проявлялось, зокрема, в тому, що раднаргоспи на¬магались виконувати перш за все планові завдання по випуску тієї продукції, яка вимагалась для власного споживання, і в той же час всіляко відмовлялись від завдань по виробництву про¬дукції для інших раднаргоспів.
Ці та інші "вузькі" місця в роботі нових структур управління проявились дуже швидко, але в центрі намагались їх не помічати, і всі недоліки відносили до труднощів перехідного періоду. І хоча зовні нова, "раднаргосігівська" система управління істотно відрізня¬лась від попередньої "міністерської", її сутність залишалась по¬передньою. Зберігався попередній принцип розподілу сировини, продукції, диктат поставника по відношенню до споживача. Еко¬номічні важелі не могли стати визначальними в умовах абсолют¬ного господарювання командно-адміністративної системи.
Вся реорганізація, в кінцевому підсумку, не призвела до по¬мітних успіхів. Більше того, якщо в 1951-1955 роках промисло¬ве виробництво зросло на 85%, сільськогосподарське - на 20,5%, а в 1956-1960 роках відповідно на 64,3% і 30%, то в 1961-1965 роках ці показники почали зменшуватись і склали 51 і 11%.Таким чином, центробіжні сили помітно послабили еконо¬мічний потенціал країни, багато раднаргоспів виявились не¬здатними до вирішення великих виробничих завдань. Уже в 1959 р. розпочалось укрупнення раднаргоспів: слабкіші поча¬ли приєднуватись до більш потужних. Досить швидко відро¬дилась попередня ієрархічна структура в економіці країни.
В результаті цих "експериментів" економічне становище СРСР на рубежі 1950-1960-х років виявилось досить напру¬женим, стала більш помітною інфляція. Уряд здійснив спро¬бу покращити становище за рахунок трудящих. Першим кроком на цьому шляху була грошова реформа. 31 січня 1961 року в обіг вводились нові купюри. Обмін грошей про¬водився у пропорції 10 : 1, в тій же пропорції змінювались ціни і заробітна плата. Фактично була проведена деноміна¬ція, тобто укрупнення грошової одиниці країни. Але купі¬вельна спроможність нових грошей при цьому продовжува¬ла понижуватись.
Наступним кроком було рішення про загальне зниження тарифних розцінок в промисловості приблизно на 30%. Це було викликано тим, що динаміка росту продуктивності праці по країні виявилась нижчою від запланованої. ЦК партії ви¬рішив організувати кампанію, направлену на скорочення ви¬робничих затрат, що означало скрите пониження заробітної плати робітників. В цей же час була опублікована постанова уряду про підвищення (з 1 червня 1962 р.) цін на м'ясо і м'ясні вироби на 30%, на масло - на 25%. Ці заходи викликали неза¬доволення і призвели до стихійних виступів робітників.
Як уже підкреслювалось, одним із головних завдань ре¬форм, що розпочались в середині 1950-х років, була відмова від застосування мобілізаційних заходів при вирішенні господарсь¬ких проблем. Через деякий час стало зрозуміло, що вирішення цієї проблеми для радянської економіки є неможливим, оскіль¬ки економічні стимули розвитку були несумісними з команд¬ною системою. Як і раніше, потрібно було організовувати маси людей для виконання різноманітних проектів.