Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса
Характеризуючи кейнсіанську модель макроекономічної рівно¬ваги, обов'язково слід звернути увагу на теорію мультиплікатора. Важливим моментом цієї моделі є те, що зміна рівня рівноваги наці¬онального доходу більша за зміни того вихідного рівня автономних витрат, що його спричинили. Це поняття у макроекономічній теорії відоме як мультиплікаційний ефект. Його дію можна наочно пока¬зати на прикладі залежності між приростом інвестицій та націо¬нальним доходом: збільшення капіталовкладень веде до зростання обсягів виробництва товарів та послуг. Але у Кейнса ця залежність розглядається через призму формування індивідуального грошового доходу. Логіка такого підходу полягає ось у чім: національний дохід складається з індивідуальних доходів, а отже, необхідно з'ясувати, як інвестиції впливають на величину цих індивідуальних доходів.
Зрештою, кожна інвестиція перетворюється на суму доходів ін¬дивідів і коли б ці доходи не витрачалися, то приріст національного доходу за певний проміжок часу дорівнював би, як ми вже зазначи¬ли, приросту інвестицій. Але на практиці отриманий дохід витрача¬ється і перетворюється на нові доходи, які, у свою чергу, знову ви¬трачаються і т. п. У кінцевому підсумку приріст національного доходу через певний час буде значно більшим, ніж приріст початко¬вих інвестицій, тобто він стає помноженою величиною початкових капіталовкладень. Сам же множник, або мультиплікатор, залежить від того, яку частку своїх доходів суспільство витрачає на спожи¬вання: чим вища схильність до споживання, тим більший мульти¬плікатор, і навпаки.
Мультиплікатор витрат визначається як відношення відхилень від рівноважного доходу до початкової зміни у витратах (на інвес¬тиції), ЩО спричинили цю зміну:
де D Y- приріст доходу;
DI - приріст інвестицій, що спричинив приріст доходу;
r- «гранична схильність до споживання»;
це і є величина мультиплікатора, що виражена через «граничну схильність до споживання».
«За даних обставин, - стверджує Кейнс, -- може бути встанов¬лене певне співвідношення між доходом та інвестиціями, яке слід назвати мультиплікатором». Виходячи з цієї формальної алгебраїч¬ної залежності, Кейнс стверджує, що зростання інвестицій автома¬тично веде до зростання зайнятості та до пропорційного зростання національного доходу, а коефіцієнтом пропорційності є величина мультиплікатора.
Аналогічно проявляється мультиплікаційний ефект стосовно ін¬ших видів витрат, зокрема державних витрат. За недостатнього по¬питу підвищення державних витрат приводить до посилення економічної діяльності. При цьому покриття різниці між пропозицією й попитом не потребує повного еквівалентного підвищення держав¬них витрат саме завдяки присутності мультиплікаційного ефекту.Починаючи з Кейнса проблема факторів, що визначають величи¬ну споживання та нагромадження як основних компонентів націо¬нального доходу, взаємозв'язку між ними та національним доходом, висувається на перший план.
Значення теорії Кейнса як вихідної бази розвитку теорії макро¬економічної динаміки зумовлюється багатьма суттєвими моментами:
по-перше, це макроекономічний метод дослідження;
по-друге, він висуває на перший план проблеми реалізації, або «ефективного попиту», яка поклала початок розвитку динамічної теорії циклу;
по-третє, його теорії національного доходу в цілому та мульти¬плікатора органічно увійшли в післякейнсіанські теорії економічно¬го зростання;
по-четверте, він поєднав економічну теорію та економічну полі¬тику в одне ціле, що покликане сприяти підтримуванню життєдія¬льності капіталістичної системи господарства.
Кейнсіанська революція поклала край досі неподільному пану¬ванню доктрини «laisser faire, laisser passer» («дайте змогу робити, дайте змогу іти») - цього полум'яного заклику економістів XVIu ст., звернутого до держави. Це була справжня революція в економічно¬му мисленні: відбулася раптова й дивовижно швидка трансформація усієї теоретичної сфери, включаючи метафізичне «бачення» еконо¬мічного процесу, з якого починалися всі попередні теорії. Кейнс збудив віру в те, що уряди можуть ліквідувати депресію та безробіт¬тя, регулюючи державні витрати та податки.