Теоретична система та економічна програма Дж.М.Кейнса
Докейнсіанська економічна думка виходила з того, що інвестиції автоматично пристосовуються до рівня заощаджень за допомогою норми процента, і між ними не може виникати стійкої невідповідно¬сті. Кейнс же висловив думку про те, що насправді величина інвес¬тицій зазнає впливу певних факторів, які не допускають такого ав¬томатизму. Населення завжди використовує на споживання лише певну частку своїх доходів, а решту - заощаджує. Рішення про за¬ощадження, таким чином, приймаються паралельно з рішеннями про частку споживацьких витрат у загальному обсязі доходу і ціл¬ком незалежно від вирішення фірмами (приватним бізнесом) питан¬ня про рівень інвестицій. Економісти до Кейнса не звертали особли¬вої уваги на той факт, що заощаджують споживачі, а інвестують - виробники, тобто рішення про заощадження та інвестиції прийма¬ють різні люди, не погоджуючи їх між собою. Кейнс зробив цей ви¬сновок одним з центральних пунктів свого аналізу. Саме заоща¬дження населення можуть бути єдиним фінансовим джерелом інвестицій підприємств, а отже, величини заощаджень та інвестицій в економіці в кінцевому підсумку збігаються. Але це зовсім не так на стадії планування витрат.
Кейнс указував на існування трьох мотивів, здатних спонукати людину зберігати гроші, а не активи, що дають дохід (земля, будів¬лі, акції, облігації). До них належать: трансакційний мотив (бажання мати готівку для непередбачених платежів), мотив перестороги та спекулятивний мотив (острах втратити капітал).
Третій мотив є дещо відмінним від перших двох. Кейнс вважав, що господарські агенти триматимуть частину портфеля своїх акти¬вів у ліквідній формі, коли вони вважатимуть, що володіння актива¬ми в іншій формі є ризикованим. Нездатність підприємств забезпе¬чити рівномірний потік інвестицій для того, щоб заповнити створений заощадженнями «потенційний розрив» між виробницт¬вом та споживанням, Кейнс приписує втраті «довіри», порівнюючи цю нездатність з небажанням гравця, що втратив надію на успіх, ро¬бити дальші ставки. Якщо «розрив» неможливо закрити запланова¬ними інвестиціями, він закриється автоматично небажаними інвес¬тиціями, що матимуть вигляд накопичених запасів споживчих товарів; пізніше «розрив» так само автоматично зменшиться внаслі¬док скорочення виробництва, зайнятості та доходу.
Цілісну картину економічної системи відповідно до кейнсіансь-кої теорії можна подати за такою схемою. Сукупний попит стано¬вить суму витрат суспільства на споживання та очікуваних витрат суспільства на інвестиції. Існує тільки один, стверджує Кейнс, рі¬вень національного доходу, за якого сукупні витрати суспільства (сукупний попит) дорівнюють національному продукту (сукупній пропорції). Це і є шуканий рівень рівноваги національного доходу.
Економічна система не зможе досягти рівноваги за будь-якого іншого рівня національного доходу, оскільки в цьому разі плани по¬купців не будуть відповідати діям виробників. Припустімо, що наці¬ональний дохід упаде нижче за рівень рівноваги, планові витрати теж зменшаться, але не адекватно зменшенню національного дохо¬ду. Зменшення сукупних витрат становитиме лише частину змен¬шення національного доходу, решта витраченого доходу зменшить заощадження та податкові виплати. Це призведе до того, що покупці вимагатимуть більше товарів, ніж вироблятимуть фірми.
В іншому разі, якщо національний дохід збільшиться, то зросте сукупний попит, але на величину меншу ніж зростання національ¬ного доходу. Деяка частина додаткового доходу піде у заощаджен¬ня, ще якась частина - урядові у вигляді податків. А це означає, що ділові підприємства вироблятимуть товарів та послуг більше, ніж планується закупити. Сукупний попит не здатний буде перекрити сукупну пропозицію, стверджує Кейнс. Така ситуація свідчитиме про перенасичення ринку товарів та послуг, про затоварення і сигналізуватиме про необхідність скорочення обсягів виробництва. Цей процес, у свою чергу, супроводжуватиметься безробіттям, не¬повним використанням обладнання, а в окремих випадках - тимча¬совим скороченням або остаточним припиненням виробничої діяль¬ності окремих підприємств. Спад виробництва триватиме доти, доки значення сукупного попиту не буде збалансовано із сукупною про¬позицією.Отже, саме недостатнім попитом Кейнс пояснює циклічний ха¬рактер виробничого процесу. На думку Кейнса, не варто зв'язувати економічні коливання виключно із зовнішніми факторами - вій¬ною, посухою та іншими катаклізмами. Навпаки, причини інфляції та безробіття пояснюються браком синхронності у прийнятті деяких основних економічних рішень, зокрема, рішень щодо заощаджень та інвестицій. Кейнс визнає, що в сучасній капіталістичній економіці рівновага між заощадженнями та інвестиціями є недосяжною, бо інвестиції, як правило, відстають від зростання заощаджень, вияв¬ляються меншими за останні, в результаті чого утворюються над¬лишкові заощадження, має місце відносне перенагромадження, і су¬спільство зазнає кризи або тривалої стагнації.
Виходячи з цієї концепції, Кейнс намагається з'ясувати і причи¬ни безробіття. Кейнсіанська теорія зайнятості дуже відрізняється від класичного підходу, за яким існує рівноважна ціна для будь-якого виду товару, у тім числі товару робоча сила: якщо починає бракува¬ти або створюється надлишок будь-яких товарів, то достатньо від¬повідно підвищити або знизити ціни на них, для того щоб знову на¬стала рівновага.