Теорії індустріального суспілства

На зміну «підприємницькій корпорації» приходить «зріла корпо¬рація». Цей перехід зумовлений технічним прогресом, його вимога¬ми. «Зріла корпорація» - це колективна організація, тому приватна власність замінюється «суспільною капіталістичною власністю». На чолі «зрілої корпорації» стоїть не окремий підприємець, а «техност-руктура», до якої переходить влада.

Що розуміє Гелбрейт під «техноструктурою»? Він визначає її, як «союз знань і кваліфікації». Це основний керівний персонал великих корпорацій, який складається із людей, що спеціалізуються на кері¬вництві виробництвом, збутом, фінансами, корпоративним плану¬ванням, тобто тих, хто приймає рішення. Він підкреслює, що це ке¬руючий інтелект - мозок підприємства.Ще група людей (не тільки менеджерів), яка «охоплює всіх, хто володіє спеціальними знання¬ми, талантом або досвідом групового прийняття рішень»'. Саме цю групу людей Гелбрейт пропонує назвати «техноструктурою».

Перехід у корпораціях влади до «техноструктури» змінює й мету діяльності корпорацій. Передовсім вона відображає не особистий ін¬терес підприємця, а суспільний, керується не максимізацією прибу¬тку, а суспільною метою. На перший план «техноструктура» ставить економічне зростання, яке сприяє ефективному функціонуванню корпорації, що відповідає як інтересам суспільства, так і її власним інтересам. Ефективне функціонування корпорації забезпечує висо¬кий рівень дивідендів. Отже, має місце узгодження інтересів суспі¬льства, корпорацій і індивідів. Але Гелбрейт неправомірно відриває прибуток акціонерів (дивіденди) від решти прибутку корпорації. Неправомірним є й визначення грошових доходів «техноструктури» як заробітної плати, що нібито не заохочує її максимізувати прибу¬ток корпорації в цілому.

Важливою рисою «індустріальної системи» Гелбрейт називає планування, яке теж породжується розвитком науки і техніки. Вели¬ка корпорація з її складною технікою, значними капіталовкладення-

' ГэлбрейтДж. Назв. тв., с. 113.

483

ми не може ефективно функціонувати за умов ринкової' стихії. Ри¬нок перестав бути надійним регулятором виробництва. Йому на змі¬ну приходить планування корпоративної діяльності. Планування має забезпечити здійснення передбачених фірмою, корпорацією резуль¬татів і «замінити ціни й ринок, як механізм, що визначає те, яка про¬дукція буде виготовлятись, авторитетним рішенням, котре встанов¬лює, що буде виготовлятись і споживатись і за якими цінами»'. Якщо раніше Гелбрейт сподівався нейтралізувати монополію і кон¬куренцію з допомогою «врівноважуючої сили», то тепер він намага¬ється замінити конкуренцію й ринок монополією (великою корпо¬рацією) і плануванням. Щоправда, сам Гелбрейт вважає непри¬пустимим ототожнення великої корпорації з монополією.

У «індустріальному суспільстві» формується, як зазначає Гелбрейт, нова класова структура. За умов «зрілої корпорації» і панування «тех-ноструктури» нібито зникає конфлікт між багатими і бідними. Йому на зміну приходить новий конфлікт, породжений науково-технічним про¬гресом - між «класом освічених» і «неосвічених та малоосвічених». Вирішальною силою «індустріального суспільства» стає «клас освіче¬них», складовою частиню якого є «техноструктура». Ця теорія Гелб-рейта, на його власне визнання, мала на меті спростувати марксистське вчення про протилежність інтересів праці та капіталу.Проте Гелбрейт не міг ігнорувати реальних суперечностей капі¬талізму, не міг не бачити бідності, безробіття тощо. І якщо в друго¬му виданні «Суспільства достатку» (1969) він називає бідність «пе¬режитком», «залишковим явищем», то в книжці «Нове індустріальне суспільство» він заявляє, що ці вади притаманні лише тій частині економіки, що перебуває поза «індустріальною системою», тобто сфері дрібного виробництва. Що ж до «індустріальної системи», то вона керується суспільними інтересами, а відтак не призводить до злиднів, бідності і класових антагонізмів.

Велику роль в «індустріальному суспільстві» Гелбрейт надає державі. Технічний прогрес у нього автоматично зумовлює необхід¬ність втручання держави в економічне життя. Він визнає необхід¬ність планування на державному рівні, регулювання державного по¬питу, перерозподіл національного доходу через систему податків, сприяння розвитку науково-технічного прогресу, освіти, національ¬ної оборони. При цьому він підкреслює незалежність корпорацій, їхню самостійність, «автономію» щодо держави. Державу й корпо¬рації Гелбрейт розглядає як дві незалежні сили, котрі плідно співп¬рацюють одна з одною.

У концепції «індустріального суспільства» Гелбрейта почуваю¬ться й критичні ноти. Він критикував мілітаризм, гонку озброєнь,