Теорії індустріального суспілства

Гелбрейт - представник неоінституціоналізму, котрий, на думку його прихильників, відрізняється від традиційного як соціально-економічними умовами формування, так і постановкою проблеми. Саме так розуміє цю різницю американський інституціоналіст А. Гручі. «Веблен і його безпосередні послідовники, - писав Гру-чі, - були, по суті, представниками теорії індустріальної економіки, яка щойно народжувалась. Неоінституціоналізм - це економічна

1 Gelbraith John К. American Capitalism. The Concept of Countervailing Power. - Boston, 1958.-P. 119-120.

481

теорія індустріальної економіки, яка не тільки розвинулась, а й пе¬ретворюється тепер на суспільство масового споживання. Різниця між старим інституціоналізмом Веблена і неоінституціоналізмом Гелбрейта, Мюдраля, Колма, Лоува і Перру є, власне, різницею між 20-ми і 60-ми роками»'.

До цього слід, очевидно, додати, що критичний інституціоналізм Веблена замінено нині на апологетичний неоінституціоналізм. У працях неоінституціоналістів капіталізм розглядається як «суспільс¬тво достатку», «суспільство масового споживання», «суспільство за¬гального благоденства» тощо. Саме таким зображує його і Гелбрейт. У книжці «Суспільство достатку» (1958) він робить висновок, що проблему виробництва завдяки застосуванню все складнішої і все досконалішої техніки вирішено й залишається вирішити лише проб¬лему розподілу. Гелбрейт критично ставиться до чинної системи розподілу і сподівається реформувати її, розширюючи суспільні по¬слуги і збільшуючи добробут. Він пропонує вдосконалювати систе¬му освіти й використовувати наявні ресурси для боротьби з голодом і бідністю.

і У «Новому індустріальному суспільстві» Гелбрейт намагається комплексно розглянути всю економічну систему капіталізму, яку зв'язує з технічним прогресом. Технічний прогрес у нього є сутніс¬тю, що саморозвивається, породжує сама себе. Технічний прогрес і організація визначають економічну форму суспільства..]

Гелбрейт виділяє дві форми капіталістичної економіки з погляду рівня техніки, масштабів виробництва і форми організації підпри¬ємств - великі корпорації і дрібне виробництво. Дрібне виробницт¬во не відіграє значної ролі в сучасній економіці, її основу станов¬лять великі корпорації, породжені передовою технікою. Частину економіки, репрезентовану великими корпораціями, Гелбрейт нази¬ває «індустріальною системою», котра й визначає суть «нового індустріального суспільства». «...Індустріальна система, - писав він, - це визначальна риса «нового індустріального суспільства»2.

^ Індустріальна система, за Гелбрейтом, у свою чергу, визначаєть¬ся високорозвиненою технікою, котра зумовлює всі інші її ознаки:панування корпорацій у вирішальних сферах економіки; необхід¬ність великих капіталовкладень; ускладнення умов і зростання ви¬трат часу на виконання завдань, що постають перед виробництвом у зв'язку зі збільшенням ролі наукових досліджень і необхідності на¬лежних лабораторних випробувань; підвищення вимог до кваліфіка¬ції робітників і керуючих корпораціями; і, нарешті, потреба у лікві¬дації ризику для великих корпорацій, котра потребує планування.

' Gruchy A. Contemporari Economic Thought. - Clifton, 1972. - P. 8.

2 ГэлбрейтДж. Новое индустриальное общество. - М., 1969. - С. 45.

482

В «індустріальному суспільстві» зростає і роль держави, яка му¬сить узяти на себе частину витрат для забезпечення технічного про¬гресу і зменшення ризику підприємств від його запровадження. Тобто саме техніка визначає всю економічну структуру суспільства.

Гелбрейт виокремлює два рівні розвитку корпорацій: «підприєм¬ницьку» і «зрілу». У «підприємницькій корпорації» (20-30-ті pp. XX ст.) господарем і керівником був окремий капіталіст, власник капіталу. Його основною метою була максимізація прибутку. Конт¬роль над корпорацією зумовлювався капіталом підприємця, а не йо¬го компетентністю. Така корпорація не потребувала планування і державного втручання.