Теорії індустріального суспілства
Теорії індустріального суспілства
Науково-технічна революція справила великий вплив на всю си¬стему сучасної політичної економії. Своєрідно відобразив її інсти¬туціоналізм, породивши новий, так званий соціальний напрям інсти¬туціоналізму. Його адепти, використовуючи принцип технологіч¬ного детермінізму, почали розробляти різні типи індустріальних концепцій трансформації капіталізму.
Основи індустріальної концепції було закладено ще у працях Ве-блена. У 40-60-х pp. вона знов набула актуальності у зв'язку з роз¬гортанням НТР. Родоначальником концепції «індустріального су¬спільства» вважають американського економіста П. Дракера, який у 40-х pp. опублікував кілька праць, присвячених цій проблемі: «Май¬бутнє індустріальної людини» (1942), «Ідея корпорації» (1946), «Ве¬ликий бізнес» (1947), «Нове суспільство. Анатомія індустріального ладу» (1949).
Становлення «індустріальної системи» він відносить до XX ст. Її основу створюють великі підприємства й корпорації, що здійсню¬ють масове виробництво. «Індустріальна система» знаменує перехід до «індустріального суспільства». Центральним інститутом «індуст¬ріального суспільства» є велике спеціалізоване підприємство. Дра-кер визначає два різновиди «індустріального суспільства»: капіталі¬стичне й соціалістичне. Капіталістичне «індустріальне суспільство» Дракер називав «вільним», а соціалістичне - «рабським».
У 60-х pp. теорію «індустріального суспільства» розвинули аме¬риканський соціолог і економіст Уолт Ростоу, французькі соціологи Жак Еллюль і Раймон Арон.
Ростоу опублікував книжку «Стадії економічного зростання. He-комуністичний маніфест» (1960), який виклав власну концепцію су¬спільного розвитку, як альтернативу марксистській формаційній те¬орії. Він виділяє п'ять стадій економічного зростання: 1) традиційне суспільство, 2) підготовка передумов для піднесення, 3) піднесення, 4) рух до зрілості, 5) ера високого масового споживання.
«Традиційне суспільство» характеризується примітивною ручною технікою, ручною працею, переважанням сільського господарства. Перша стадія хронологічно охоплює всю історію людства до XVII ст.
477
«Друга стадія зростання - це суспільство в перехідному стані»'. На цій стадії створюються передумови для піднесення. Визначаль¬ною рисою стадії є утворення централізованих національних дер¬жав. В економіці з'являються «нові типи підприємливих людей... які бажають мобілізувати заощадження й узяти на себе ризик, праг¬нучи прибутку або модернізації»2. На другій стадії виникають бан¬ки, зростають інвестиції, пожвавлюється зовнішня та внутрішня торгівля.
Третя стадія, стадія піднесення, визначається тим, що сили еко¬номічного прогресу починають домінувати в суспільстві. Відбуває¬ться розвиток в інтересах усього суспільства. Цю стадію різні країни пройшли в історично різні відрізки часу. В Англії - це (приблизно) два останні десятиріччя XVIII ст., у Франції і США - кілька деся¬тиріч перед 1860 p.
Четверта стадія характеризується постійним прогресом, удоско¬наленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу гос¬подарської діяльності, більш швидким зростанням випуску продук¬ції порівняно зі зростанням кількості населення. Саме цю стадію Ростоу називає «індустріальним суспільством».
Найхарактернішою рисою п'ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого користування. На цій стадії змінюються пріоритети суспільства. На перший план виходить не виробництво, а «споживання і благоденство в самому широкому розумінні»3.
П'ятою стадією Ростоу не завершує періодизацію суспільного розвитку. Майбутнє суспільство він зв'язує зі стадією «за спожи¬ванням», якої ніби вже досягнуто у США. Для неї характерним є пе¬реважання сімейних та інтелектуальних цінностей над споживан¬ням. Ростоу вважає, що високе масове споживання стане загальним і закликає людство прискорити цей процес.
Раймон Арон - французький соціолог. Свою концепцію індуст¬ріального суспільства він виклав у таких творах: «18 лекцій про ін¬дустріальне суспільство» (1962) та «Три нариси про індустріальну епоху»(1966).