Категорії з курсу економічної історії

Урбанізація – історичний соціально-економічний процес зростання ролі міст у розвитку суспільства, у соціальній, професійній, демографічній структурі населення, розміщенні продуктивних сил, розвитку науки, у сфері послуг, способі життя, культурі тощо. Урбанізація – результат розвитку суспільного поділу праці, передусім відокремлення ремесла від рільництва, що зумовило відокремлення міста від села.Феодалізм – класовий соціально-економічний устрій, що базується на повній власності класу феодалів на основний засіб виробництва – землю –і особистій (або поземельній) залежності від них класу безпосередніх виробників – селян, які мали одноосібну власність на знаряддя праці і продукцію свого приватного господарства (на землі, що юридично належала феодалу).

Феодальна земельна рента – це частина додаткового продукту залежних селян, що безплатно, без еквівалентно привласнюється землевласником. Вона є економічною формою реалізації власності феодала на землю, засобом позаекономічного примусу.

Фінансові групи—об'єднання, до якого можуть входити промислові й сільськогосподарські підприємства, банки, наукові й проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку

Цензива – оброчна система користування землею, тобто за умов щорічного податкового збору грошей та продуктів

Централізація банківського капіталу – збільшення обсягів банківського капіталу в результаті добровільного об’єднання чи примусового злиття (поглинання) декількох х самостійно існуючих банківських капіталів.

Цех – 1) професійна організація ремісників у містах; у західній Європі виникали з 10-12 ст., на українських землях - з 14 ст; примусово об’єднували ремісників однієї або кількох споріднених спеціальностей; забезпечували виключне право виробництва у певному місті і захищали його інтереси; у 18 ст. значення цехів почало зменшуватись. У 19 ст. зберегли організаційно-самоврядні та навчальні функції; 2) виробничий підрозділ промислового підприємства.

Цеховий лад міського ремесла – – лад, якому належала провідна роль у розвитку техніки й технології, що добувають і обробляють промисли. У Західній Європі цехи з'явилися майже одночасно з містами:

- в Італії - в X столітті;

- у Франції - наприкінці XI - початку XII століття;

- в Англії й Німеччині - в XIII столітті;

- на Русі та Закавказзі - в XII - XIII століттях;

- у Середній Азії, в Ірані, Малій Азії, у володіннях Золотої Орди - в XIII столітті.

Цех насильно поєднував ремісників тією або іншої сфери в межах даного міста. Система майстрів, молодших майстрів і учнів створювала в цехах станову ієрархію, подібну ієрархії сільського населення.

Цехи виконували ряд функцій:

по-перше, затверджували монополію на даний вид ремесла;

по-друге, встановлювали контроль над виробництвом і продажем ремісничих виробів;

по-третє, регулювали відносини майстрів з молодшими майстрами й учнями.

Цивілізація – рівень розвитку, досягнутий суспільством у певн історичну епоху з урахуванням рівня розвитку матеріальної культури(а саме: точних наук і техніки), що є показником ступеня опанування людьми сил природи і використання її багатств для задоволення своїх потреб.