Розвиток В. І. Леніним марксистського економічного вчення

У цьому контексті розглянуто роль банків як засобу керування економічними процесами. Зростання значення фінансового капіталу супроводжується виникненням нових форм його функціонування:

поряд з банками постають страхові та інвестиційні компанії, позич¬ково-ощадні асоціації, інші кредитні заклади.

Особливим видом панування монополій Ленін називає фінансову олігархію (владу небагатьох). Організаційною формою фінансової олігархії є фінансова група, що репрезентує і контролює мережу корпорацій, об'єднаних між собою взаємними інтересами. Головні методи панування фінансової олігархії — це система участі, що зв'язує окремі підприємства в єдине ціле, та особиста унія (взаємо¬залежність її членів).

Існування фінансового капіталу зумовлює узурпацію економіч¬ної та політичної влади. Ленін не бачить інших способів протисто¬яння цьому процесу, що загрожує демократії в політиці та економі¬ці, крім соціалістичної революції.

У цій книжці Ленін аналізує суто економічну проблему ціноут¬ворення, зв'язуючи її з існуванням категорії монопольно високого та монопольно низького прибутку. Він визнає, що ціноутворення за умов вищої стадії капіталізму зазнає суттєвої зміни, але намагається пояснити його з позицій вартості і додаткової вартості, аби довести, що воно відбувається за об'єктивними економічними законами капі¬талістичного виробництва, довести, що основний закон капіталіз¬му — виробництво додаткової вартості, закон експлуатації — спра¬ведливий і для цієї стадії.

Досліджуються й інші ознаки та наслідки монополістичної стадії капіталізму. Це — вивезення капіталів, економічний та тери¬торіальний поділ світу, формування колоніальної системи та пере¬творення капіталізму на світову економічну систему.

Проблему вивезення капіталів Ленін вирішує, слідом за Марк¬сом, з класичних позицій. Він розглядає причини вивезення капіталу як наслідок його надлишку в експортуючій країні.

Надлишок капіталу, на думку класиків, є тим капіталом, вико¬ристання якого зумовлює спадання норми прибутку. Ленін підкрес¬лює відносний характер цього надлишку, який полягає в тім, що у власній країні цей капітал не дає надприбутків. За умов, коли ри¬нок пропозиції капіталів є досить обмеженим, що характерно для економік слаборозвинених країн, вивезений капітал забезпечує над¬прибуток.

Надлишковий капітал вивозиться, за визначенням Леніна, у трьох основних формах — товарній, продуктивній (робоча сила та засоби виробництва) і грошовій — приватними власниками та державою.

Активізація процесу вивезення капіталу відбувалась одночасно зі зростанням кількості та могутності монополій. Тому Ленін назвав експорт капіталу однією з головних ознак цієї стадії капіталізму, її типовою рисою.

Економічним наслідком вивезення капіталів є інтернаціоналі¬зація економіки, що веде до утворення міжнародних монополістич¬них союзів і поділу світу між ними. Ці процеси, на думку Леніна, сприяють поширенню капіталістичних відносин та загостренню їх¬ніх суперечностей, що для країн, котрі імпортують капітал, означає деформацію економічної структури, збільшення залежності від еко¬номіки розвинених країн та перетворення на сировинний придаток останніх. Він також визначає соціальні наслідки цього процесу ви¬ходячи з тези про посилення експлуатації.

Утворення монополістичних союзів як нової форми концентрації капіталу Ленін розглядає у контексті поділу світу між союзами капі¬талістів і зазначає, що боротьба за його переділ є визначальною ри¬сою імперіалістичної стадії розвитку капіталізму.

Саме через утворення міжнародних монополій формується світо¬ва система капіталістичного господарства, утверджуються капіталі¬стичні відносини. Однією з форм їхнього прояву є модифікація колоніальної системи, коли поряд з традиційними формами колоні¬ального панування ведеться економічна та політична боротьба за сфери впливу, інвестування капіталів, ринки збуту, сировину і гос¬подарську територію.

Дослідження імперіалізму Ленін завершує висновками уза¬гальнюючого характеру, визначаючи п'ять його основних рис, що свідчать, на його думку, про приреченість капіталізму, оскіль¬ки в економічному відношенні цьому сприятиме монополізація, що означає перехід від свободи конкуренції до повного усуспіль¬нення, а в політичному — війни, як засіб вирішення економічних проблем.Аналізуючи ознаки та явища імперіалізму, Ленін постійно про¬тиставляв марксистські методи аналізу іншим. Ортодоксальне спря¬мування ленінських теорій вплинуло на рівень науковості дослід¬ження, зумовило його певне обмеження. Так, Ленін не погоджував¬ся, що вивезення капіталу виконує функції «переливання» капіталу і сприяє пом'якшенню циклічності розвитку, що монополізація економіки створює основи для її усуспільнення та плановості, що розв'язання окремих проблем капіталізму та його загальне вдоско¬налення може виключити необхідність революційного перетворення суспільства.